Віра готувалася до весілля, ще день і вона вийде заміж за свого коханого Андрія. Дівчина якраз вирішувала останні деталі з весільним тортом, коли додому повернувся наречений. Андрій був якийсь дивний і мовчазний. – Що сталося, коханий? – занепокоїлася Віра. Чоловік мовчав. – Щось з батьками? – запитала вона. – Весілля не буде! – раптом вигукнув Андрій. – Можеш все скасовувати! Віра застигла, і здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи

– Ти моя доля, – лагідно казав Вірі наречений. А перед самим весіллям прийшов додому та оголосив, що зустрів іншу. – А як же доля? – тихо, перепитала Віра. Андрію, зважаючи на все, було трохи ніяково від того, що він залишає Віру перед весіллям, але тут він не стримався. Усміхнувся. – Яка доля, Віра, ну […]

Продолжение...

Ольга прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і зайшла на кухню. Мати крутила голубці на вечерю, а батько слухав новини по телевізору. – Мамо, тату, – почала з порога Ольга. – У мене для вас новина! Я виходжу заміж! – Доню, а чому ж ми досі не знайомі з твоїм нареченим? – запитала мати. – А от зараз і познайомитесь, – раптом сказала Ольга. – Сергійку заходь! – гукнула вона кудись за двері. На кухню зайшов сивий чоловік у костюмі і з портфелем. – Здрастуйте, я Сергій Федорович, – привітався він. Батьки роти повідкривали від здивування

Ох, що діялося, коли Ольга поставила батьків перед фактом, що виходить заміж за Сергія! Якось Ольга прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і зайшла на кухню. Мати якраз крутила голубці на вечерю, а батько слухав новини по телевізору. -Мамо, тату, – почала з порога Ольга. – У мене для вас новина! Я виходжу заміж! […]

Продолжение...

Олена з дочкою приїхали в село до тітки. Тітка Наталка, зраділа, накрила стіл. – Надю, їж ягідки. Я зранку зібрала, доки сусіди ще спали, – сказала тітка. – Не хочу, – відмовилася дівчинка. Олена здивувалася – дочка ніколи не відмовлялася від ягід. Потім глянула і все зрозуміла. – Вони ж ще зелені, – здивувалася Олена. – А ви з цукром, — запропонувала тітка. – А навіщо ти обірвала зелені ягоди. І до чого тут сусіди? – не розуміла нічого Олена. – Ось у сусідах і вся причина, – сумно сказала тітка

Цілий рік Олена мріяла про відпустку. Ось настане літо, і вона разом із донькою вирушить погостювати до тітки Наталки, батьковій рідній сестрі. Тітка Наталя жила у мальовничому селі. Поруч ліс, річка. Повітря таке свіже. Ночами солов’ї співають. Але відпустка ледь не скасувалася. – А хто працюватиме замість тебе? – начальниця Олени обурено знизувала плечима і […]

Продолжение...

Марія варила холодець, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила троюрідна тітка. – Привіт, Марійка. А ми до тебе в гості їдемо. Приймеш? – весело сказала вона. – Ти чого мовчиш? Не рада чи що? – Ну що ви? Рада! Звісно приїжджайте. – сказала Марія. Жінка пішла в магазин, накупила всяких смаколиків. – Якраз і холодець пригодиться, – подумала вона. І ось у день приїзду, дзвонить радісна тітка: – Алло! Марія! Ми під’їжджаємо! – В якому сенсі ми? – обережно запитала Марія, і застигла від несподіваної здогадки

Після закінчення інституту Марія залишилася працювати у великому місті, платять добре, та й кар’єру можна зробити. Невдовзі купила собі невелику однокімнатну квартиру. Оскільки багато часу присвячувала роботі, то стосунки не поспішала заводити, тим паче виходити заміж. У рідному маленькому містечку залишилася вся рідня. Але особливо зв’язок не підтримувався, лише з батьками. Вічно часу не вистачало. […]

Продолжение...

– Ніно! Ти чого з хати не виходиш?! – крикнула сусідка, побачивши Ніну у вікні. – Та настрою нема. Миколці борщ он варю! Чуєш, Катю, зайшла б, чаю попили з цукерками. – Став чайник, вже йду! – Катя вимила руки під шлангом, зняла косинку. Ніна вже заварила чай і виставила на стіл тарілочку з сушками і вазу з цукерками. – Так чого ти сумуєш, Ніно? З Миколою щось? – Катя опустила сушку в чаї. – Ой, Катю, та в мене тут таке, що не знаю, що тепер і робити! Катя аж застигла з сушкою в руках

-Ніно! Чого з дому не виходиш, щось трапилося, чи що? – крикнула сусідка, побачивши Ніну у вікні. -Та настрою немає. Миколці борщ варю, скоро зі школи прийде, – Ніна прочинила вікно ширше. – Чуєш, Катю, сама зайшла б, чаю попили з цукерками. -Став чайник, йду вже, – Катя вимила руки під шлангом, зняла косинку. – […]

Продолжение...

Віктор вийшов на подвір’я. Через паркан він помітив, як сусідка поралася на городі. – Бог в поміч, – махнув рукою Віктор. – О, Вітя. Як ти? – усміхнулася Людмила. – Нічого, тримаюся, – відповів чоловік. – Тримайся. А я ось все. Будинок продала, капусту залишилося прибрати, – раптом сказала жінка. Віктору хотілося ще постояти, поговорити, але Людмила сказала: – Ну добре, час мені вже. Віктор засмутився. А наступного дня біля будинку Людмили зупинилася машина, приїхали нові сусіди. Віктор ще не знав, як від цього зміниться його життя

Перші холодні уламки посипалися з неба вже в середині вересня. Дачні ділянки пожвавішали і, здавалося, знову почали жити своїм звичайним літнім життям: хтось збирав урожай, на інших згрібали листя, десь закривали віконниці, і в чистому, холодному повітрі розносився стукіт, упереміш зі скрипом – усі готувалися до зими поспішала доробити всю роботу. Віктор Васильович вийшов на […]

Продолжение...

Олена спекла яблучний пиріг, насмажила картоплі, відкрила баночку хрустких огірочків. Сьогодні до неї приїдуть важливі гості. Жінка вирішила накрити стіл у просторій альтанці на подвір’ї. Олена все приготувала і пішла в будинок, привести себе в порядок. Раптом, через вікно, Олена побачила, як на подвір’я заїхав якийсь автомобіль. – Дивно, наче ще не час, – подумала вона і вийшла на двір. На подвір’ї двері автомобіля відкрилися, і з нього вийшли люди. Олена глянула на них і аж в долоні сплеснула

Олена спекла пиріг із яблуками, аромат розпливався по всьому подвір’ю. Вона вирішила накрити стіл у просторій альтанці, увитій зеленню, вдень тут тінь, а потім увечері добре посидіти в прохолоді. Андрій поїхав на вокзал зустрічати дорогих гостей, доньку з чоловіком та онучок-близнючок Ангеліну та Марію. Коли вони були маленькими, Олена не могла розрізнити, хто з них, […]

Продолжение...

Олена прийшла до сусідки. Зоя якраз збирала аїґрус. – Доброго дня. А ви все працюєте?, – усміхнулася вона. – Так. Не лишати ж, шкода, – пояснила сусідка. – Зоя Іванівна, я до вас не просто так прийшла, а за порадою, – раптом сказала Олена. – Щось сталося? – захвилювалася Зоя, прибираючи відерце убік. – Розлучитися хочу, – тихо сказала Олена. – Може, порадите, як бути? – Оленко. Я радити не люблю, – м’яко промовила Зоя. – Просто хочу тобі дещо розповісти… Олена з неприхованою цікавістю подивилася на сусідку і приготувалася слухати

– І чого ви так радієте, Зоя Іванівно, ніяк не зрозумію? – похитала головою Олена, дивлячись на те, як сусідка пересипає щойно зібраний аґрус у відро. – Про що ти, Оленко? – не зрозуміла Зоя. – Ви ці ягоди цілу годину збирали, натомилися так! І навіщо? – пояснила Олена. – Не лишати ж їх, шкода, […]

Продолжение...

Рита закрутилася в ліжку. – Спи, спи… – зашепотів Микола дружині. А сам ну ніяк заснути не може! Він тихенько встав з ліжка. Не йшов йому сон після слів матері, що уві сні вона йому сказала. Сказала, що подарунок вона йому якийсь прислала і радий він буде. Микола вийшов на ґанок, подихати свіжим повітрям і сів на сходах. І тут раптом він помітив щось у кущах! Микола підійшов ближче, придивився і аж присів від несподіванки

Знову Миколі матінка його наснилася. Тільки цього разу вона не мовчала, а сказала дивні слова. Він одразу навіть і не зрозумів, про що вона, а як зрозумів, то аж душа стрепенулася. Совість його защеміла… Усвідомлення тієї підлості, в якій він зізнатися собі не хотів, а вона досі таїлася десь, а він гнав її, гнав… Микола […]

Продолжение...

– Дмитро, ти скоро приїдеш? – спитала Галя, подзвонивши чоловіку на роботу. – Скоро. Вже майже закінчив, – відповів чоловік. – Ну, давай, не затримуйся! Розмова тут є, – раптом сказала дружина. – Щось сталося? – захвилювався Дмитро. – Та як тобі сказати… Ти приїдь, тобі краще самому все побачити, – видихнула Галина і поклала слухавку. Дмитро, залишивши всі справи і кинувся додому, чоловік навіть і не знав, що й думати

– Дмитро, ти скоро приїдеш? – спитала Галя, подзвонивши чоловіку на роботу. – Скоро. Вже майже закінчив, – відповів чоловік. – Ну, давай, не затримуйся! Розмова тут є, – раптом сказала дружина. – Щось сталося? – Захвилювався Дмитро. – Та як тобі сказати… ще не трапилося, але поговорити треба, – Галя явно була схвильована, але […]

Продолжение...