Оксана відпросилася з роботи раніше. Вона прийшла додому, відкрила квартиру своїм ключем. В коридорі Оксана помітила, кросівки чоловіка. – Коханий, я вдома, – знявши пальто, гукнула вона. Сергій не відповідав, але за хвилину вийшов із спальні. – О, а ти чому так рано, – здивувався він. – Відпросилася, погано себе почуваю, – сказала дружина і пішла у спальню щоб прилягти. Раптом Сергій став перед дверима і вигукнув: – Не заходь туди. Ти не так все зрозумієш! Оксана здивовано дивилася на Сергія, нічого не розуміючи

Оксана у свої п’ятдесят років дуже приваблива жінка, плюс успішна і начебто чоловічою увагою не обділена, але самотня. Чоловіки навколо неї все якось більше одружені, і зустрічі бувають швидкоплинними та тимчасовими. Не може вона вибрати чоловіка, який влаштовував би її у всьому. По-перше, вже хочеться кохання та взаєморозуміння, хочеться їй відчути міцне чоловіче плече, на […]

Продолжение...

Віктор сидів за столом. Олена про щось розповідала, але Віктор думав про своє. – Вітя. Ти зовсім мене не слухаєш. Щось сталося? – запитала Олена. – Ні. Все добре, – відповів чоловік. – Давай розповідай. Я ж бачу, – наполягла вона. – Олено, а ти суп вмієш готувати? – раптом запитав Віктор. – Суп? Який? – здивувалася жінка. – Звичайний, борщ чи бульйон курячий з локшиною, – пояснив чоловік. – Так, всім, – відповіла Олена. -Тоді в мене до тебе буде прохання, – почав Віктор. Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Пакет зі сміттям стояв біля вхідних дверей п’ятнадцятої квартири другий день. Віктор запам’ятав цю деталь, бо мало не зачепився об нього вчора. Сьогодні ж вранці до пакету для сміття додався малесенький кульок. Сміття не видавало неприємного запаху, але вигляд його викликав подив. Раніш такого не було. Будинок новий, зданий рік тому. Бувало, що будівельники виставляли […]

Продолжение...

Олена прасувала одяг, коли в двері подзвонили. На порозі стояв свекор. – Здрастуйте, Леонід Вікторович! – усміхнулася вона. – А я ось вирішив зайти, глянути як ти тут, – пояснив свекор. – Проходьте. Зараз чайник поставлю, – запросила Олена. Жінка була дещо здивована. Необхідності у візиті свекра ніякої не було, то навіщо він тут? – Не метушись, Олено, присядь. Я прийшов тобі дещо розповісти. Краше щоб ти почула це від мене, – раптом сказав Леонід Вікторович. Олена насторожено дивилася на свекра, нічого не розуміючи

Місто заливало холодним осіннім дощем. Саме шум дощу по сусідньому даху і висмикнув Олену зі сну. Надворі темно, хоча на годиннику майже сім. Вона дивилася у вікно, лежачи на ліжку. Через велику зливу не було видно вулиці, тільки темні розмиті постаті будинків та дерев. Як відправляти дитину до школи за такої погоди? Може не будити? […]

Продолжение...