Надя смажила кабачки, коли в двері подзвонили. Жінка відкрила, на порозі стояв син з сумкою в руках. – Мамо, я від Рити пішов, – раптом сказав Ігор. – Як пішов? – здивувалася Надя. – Набридла вона мені. Не готує їсти, не прибирає, не працює, – мало не плакав син. – Може не все так погано? – запитала мама. – Все дуже погано, – коротко відповів Ігор. – Пустиш до себе пожити? – Не впущу! – раптом відповіла Надя. – Як не впустиш? – Ігор здивовано дивився на маму, нічого не розуміючи

– Мамо, я такий голодний, дай швидше поїсти, бо додому бігти треба, Ритка чекає, – сказав з порога Ігор, зайшовши до батьківського дому. – А що, дружина не годує? – здивувалася мама. – Нічого не вміє! Ми ж до весілля по кафешках ходили, а тепер, коли дружина є, чого по них вештатися, – говорив син, […]

Продолжение...

Наталя святкувала день народження. Жінка накрила стіл, вся сім’я зібрала разом, тільки дочки Марини ще не було. – Мама, тату! У мене сюрприз! – зайшовши в квартиру сказала донька – Марино! Ти чому так довго? Що за сюрприз? – Наталя вийшла в коридор. – Йдіть за стіл. Я зараз, – сказала Марина. Всі сіли за стіл. За декілька хвилин у кімнату зайшла донька, а за нею якась жінка. Наталка глянула на жінку і застигла. – І вана посміла сюди прийти? – тільки й подумала Наталя

— Ось ми й зустрілися, Галино Степанівно, — сказала Наталка і втомлено потерла очі. — Дітинко я… Наталочка… — почала жінка похилого віку і тихо заплакала. …Син у Галини Степанівни виріс красенем. Половина їхнього невеликого містечка знала і саму Галину та її сина. Вона була вчителем початкових класів у місцевій школі, а мама Галини, Ніну […]

Продолжение...

Катя з Юрієм приїхали в село до родичів у гості. Василь з дружиною накрили стіл. – Добре тут у вас, – сказав після застілля Юра. – Так переїжджайте, – усміхнувся Василь, брат Катерини. – Якраз будинок, в кінці села продається. – Та ти що? Той, що біля озера? – здивувалася Катя. -Так, – відповів Василь. – А давайте! – махнув рукою Юрій. Всі разом пішли дивитись будинок, прицінюватися. Підійшли до будинку. Катя з Юрою зайшли у хвіртку і застигли. – Ти це бачиш? – тільки й промовив Юрій

-Віра, ось ще котлетки, у фольгу загорну, Олег любить мої котлетки. Минулого разу так нахвалював, так нахвалював. Ось ще, варення і компотик, – збирала Катерина передачу доньці. -Ой, мамо, дякую велике! Ну добре, піду, бо треба ще Олегу вечерю приготувати, – попрощалася Віра. – Правильно доню, треба чоловіка годувати смачно і ситно, уявляєш, тітка Таня, […]

Продолжение...