Жанна з чоловіком повернулися додому після роботи. Жінка пішла переодягатися, а Денис одразу пішов на кухню. – А у нас що, нічого немає на вечерю? – гукнув чоловік. – У холодильнику суп і запіканка. Я сьогодні вранці приготувала. Мабуть ти погано дивився, – сказала Жанна зайшовши на кухню. Жінка відкрила холодильник і застигла – ні супу, ні запіканки не було. – Але хто ж це міг зробити? Ми ж разом були на роботі, – здивувалася жінка. Раптом в голові у Жанни виникла несподівана здогадка

– Знову твоя мама приходила, поки ми були на роботі, – повідомила Жанна чоловікові. – Викинула мій суп та запіканку. Так що на вечерю овочевий суп та морквяні котлети, приготовлені твоєю матір’ю. – Мабуть, суп і запіканка були не свіжі, як того разу, – припустив Денис, вішаючи куртку в шафу. З того часу, як Денис […]

Продолжение...

Вітя прийшов додому, зайшов на кухню. Раптом він побачив маму всю в сльозах. – Мамо, що сталося? Чому ти плачеш? – запитав Вітя. Жінка мовчала. – Бабуся? А ти, що тут робиш? – здивувався хлопчик, коли на кухню зайшла бабуся. – А я тобі казала, Люба, казала, що цим все закінчиться, – сказала бабуся до мами. – Та що ж сталося? – вигукнув Вітя. Хлопчику ніхто нічого не відповів. Вітя розгублено дивився на маму з бабусею, нічого не розуміючи

-Мамо, що сталося? Чому ти плачеш? Бабуся? А ти чому тут, а не на дачі? Що сталося? – занепокоївся Вітя, побачивши маму та бабусю на кухні. Мама плакала, бабуся сиділа і дивилася на дочку, Віті ніхто нічого не говорив. -А я тобі, Люба казала, казала що він негідник, а ти не вірила, на цілих шістнадцять […]

Продолжение...

Микола вже збирався спати, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сестра Ніна. – Алло, – чоловік неохоче підняв слухавку. – Привіт. Ти зможеш днями приїхати? – запитала Ніна. – Щось із матір’ю? – схвильовано запитав Микола. – Ні. – відповіла Ніна. – Нам потрібно дещо вирішити. – Приїду, – коротко відповів чоловік і поклав слухавку. Наступних вихідних Микола з сім’єю приїхав до батьківсьокого будинку. На подвір’ї ніхто не зустрічав їх. – Дивно, – подумав він і зайшов у хату. Чоловік відкрив двері в зал і засиг від здивування

Микола вже збирався спати, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сестра Ніна. – Алло, – чоловік неохоче підняв слухавку. – Привіт. Ти зможеш днями приїхати? – запитала Ніна. – Щось із матір’ю? – схвильовано запитав Микола. – Ні. – відповіла Ніна. – Нам потрібно дещо вирішити. – Приїду, – коротко відповів чоловік і поклав слухавку. Наступних […]

Продолжение...

Женя прийшла з магазину з важкими пакетами продуктів. Ще й кавуна прихопила на додачу! Вона зайшла в коридор і прислухалася. З кімнати сина чулися якісь голоси. Женя зайшла в кімнату й очам своїм не повірила! Її син грався іграшками з якимось чоловіком. Обоє посміхаються, фігурки переставляють і тихо розмовляють. Вона придивилася до того чоловіка й ахнула

-І що ти все вдома сидиш, Микито? Так і просидиш усе життя один. Подивись, Василько, друг твій колишній, вивчився на механіка, працює, все добре в нього. Одружився, син у нього народився. Веранду облаштував. З дружиною не зійшлися характерами, ну що ж робити, так буває. Так Василько розлучився, іншу з дитиною взяв, потім свого народили та […]

Продолжение...

Зіна розлучилася з чоловіком, а через пʼять років його раптово не стало. Жінка зібралася і вирішила прийти на поминки. Колишня свекруха зустріла її на порозі. – Ой, а хто це тут у нас такий зʼявився?! – почала вона єлейним голоском. – Що, сваритися і сміятися прийшла?! Це все ти винна, що не стало мого синочка! – кричала свекруха. Всі люди на поминках почали шепотітися. Зіна стояла з відкритим від здивування ротом

Зіна отримала листа від колишньої свекрухи. -Я вже й забула про її існування, – подумала Зіна. Листа читати було ніколи, тому вона поклала його в сумку і поспішила у своїх справах. З першим чоловіком Зіна прожила чотири роки, народила сина і подала на розлучення. Потім кілька років запитувала себе: -Де ж були мої очі? Навіщо […]

Продолжение...

Світлана, в своїй кімнаті, складала одяг у шафі. Жінка почула, як у коридорі хтось галасує – то була свекруха, яка приїхала до них у гості. Раптом у кімнату Світлани постукали. – Можна? – спитала за зачиненими дверима Ніна Василівна. – Так, заходьте, – гукнула невістка. Свекруха зайшла і мовчки дивилася на Світлану. – Що ви хотіли? – запитала вона. Ніна Василівна підідійшла ближче і тихо сказала: – Йди геть з цього дому! Світлана здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

– Сину, зроби з нею щось! – вигукувала в слухавку Ніна Василівна. – Я не можу з нею жити! – Мамо, ну що у вас знову? – слабким голосом спитав Володимир. Він вже тиждень, як зліг, і зараз лежав у палаті, а дружина з матір’ю ніяк не могли ужитися. – Сину, та вистави ти її […]

Продолжение...

Тоня прийшла на могилку чоловіка, трохи прибрала, прополола бур’ян. – Ось, Юра, прийшла я, – тихо говорила Тоня. – Я собі гарну діляночку прикупила, поряд з тобою. Жінка розмовляла з чоловіком, ніби він досі поряд. – Юра, я тут подумала, може верстат твій та інструменти продати комусь, – продовжувала свій монолог жінка. Раптом за два метри від могилки Юрія Антоніна помітила якось чоловіка, який уважно прислухався до її розмови. – Доброго дня. У мене до вас пропозиція! – загадково сказав незнайомець, підійшовши до Тоні

Антоніна відчинила стару шафу і дістала сорочку. – Тоня, ти що, не роздала Юрині речі? – запитала сусідка Галя. – Щось роздала, а от цю сорочку шкода. Юрко її хотів на мій ювілей надіти. Не дотягнув півроку… – сказала Антоніна і заплакала. – Ну, не можна так, Тоня. Треба далі жити. Що ж ти себе […]

Продолжение...

Ганна Вікторівна прасувала одяг, коли в двері подзвонили. – Хто ж це так пізно? – подумала жінка і пішла у коридор. Ганна відкрила двері і застигла. На порозі стояла донька Настя, яка не з’являлася вдома вже більше десяти років. – Привіт, мамо. Можна увійти? – раптом сказала Настя. – З’явилася, – вигукнула Ганна Вікторівна. – Назовсім чи як? Настя мовчала. – Що сталося? – занепокоїлася Ганна. Настя опустила очі і сказала: – Мамо, ти була права! Ганна Вікторівна здивовано дивилася на доньку, не розуміючи, що відбувається

Дверний дзвінок розлився по кімнатах. Ганна Вікторівна навіть здивувалася від несподіванки. — Хто ж прийшов так пізно? Невже Іванівна вирішила борг віддати… — ойкаючи, вона поплелася відчиняти двері. На порозі стояла Настя. Анна Вікторівна раптом відчула, що їй важко стояти, і вона присіла на тумбочку в коридорі: доньку вона чекала найменше, адже Настя не з’являлася […]

Продолжение...

Алла зайшла на кухню з важкими пакетами продуктів. У мийці височіла гора посуду, стіл не прибраний ще зі сніданку… Було зрозуміло, що Катя, дочка Алли, знову нічого не робила. Всі домашні справи і виховання дітей вона зіпхнула матері. Алла почала наводити лад на кухні і готувати вечерю. Невдовзі прийшла й Катя. – Мамо, знаєш, що ми подумали. Дітей треба звозити на море, а скільки Роман заробляє ти сама знаєш. Так от, позич нам грошей? Тобі ж вони і так ні до чого! Алла не повірила своїм вухам

Алла Вікторівна задумливо ходила по великому магазину. Перед собою вона котила візок майже повністю заповнений продуктами. Погляд Алли Вікторівни зупинився на полиці із зефіром, і раптом її втомлене обличчя осяяла посмішка. Згадався Степан, сусід по дачі, який, коли вона приїжджала на дачу, завжди пригощав її зефіром у шоколаді.Чому він вирішив, що Алла любить зефір незрозуміло, […]

Продолжение...

Юля приїхала в гості до батька. Жив він у брата з дружиною. – А пам’ятаєш, тату, діжка у нас була така стара в селі, у ній рибку ще тримали? – раптом запитала Юля. – Пам’ятаю, дочко, пам’ятаю. – Забрав хтось її, – тихо зітхнула дочка. Ігор обернувся і здивовано глянув на сестру. – А ти звідки знаєш, що немає діжки? – А я додому сьогодні вранці прийшла, а діжки нема! Я ж будинок батька викупила назад. Збирайся, тату, додому поїдеш! Батько сів на диван і заплакав. Ігор і Зоя застигли від здивування

-Будинок, синку, давай продамо. Ви не хочете на околиці жити, а мені його доглчдати важко стало, – сказав дід Петро. Старий приїхав до сина пізно ввечері на серйозну розмову. Усі сиділи у вітальні. Батько сів на диван, навпроти сина з невісткою, довго збирався з думками, щоб розпочати розмову. -Петро Васильович, кажуть, що стареньких не можна […]

Продолжение...