Ірина повернулася додому, і залишивши машину біля воріт, увійшла до будинку. З кухні вийшов чоловік із викруткою в руках. – Ну, як посиділи? – запитав він. – Добре посиділи. Як діти? – усміхнулася Ірина. – Буряки пропололи, – посміхнувся Павло. – Потім допомогли мені порати і гуляти пішли. Павло уважно подивився на Ірину і додав: – Ти така задумана. Щось сталося? Ірина нічого не відповіла. – Ти якась дивна. Кажи, що сталося, – занепокоївся чоловік. – Олена мені дещо сказала, – почала Ірина. Павло напружився, приготувавшись до найгіршого

– Пощастило тобі, Оленко, – із заздрістю помітила Тетяна. – Ой, та годі тобі, – відмахнулася Олена, поправляючи комірець дорогої блузки. – Виїхати зможе будь-хто, головне бажання. Вона оглянула своїх подруг дитинства, Тетяну та Ірину, а потім задоволено усміхнулася. Вони сиділи втрьох у невеликому кафе, розташованому неподалік школи, і згадували минулі роки. Резинки, класики, анкети, […]

Продолжение...

Олексій повернувся додому сумним. – Що сталося? – занепокоїлася дружина. – З роботи звільнили, – тихо сказав Олексій. – І що ж нам тепер робити? – запитала Олена. – Щось придумаємо, – сказав він і обійняв дружину. Думати довго не довелося, поїхав Олексій на заробітки. Чоловік працював вже декілька місяців, коли одного вечора на його телефон прийшло повідомлення. Писала дружина. Олексій прочитав смс і застиг. – Цього не може бути, – тільки й подумав він

“Вибач. Я йду від тебе. Більше не можу обманювати тебе . Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама», – Олексій прочитав смс від дружини “Ось негідниця, – подумав чоловік, – ну гаразд я, а як дітям без матері”. Він видалив повідомлення та увійшов в гуртожиток. Олексій працював на заробітках у Києві. П’ять […]

Продолжение...

Петро назбирав на городі півоній і пішов до дружини на цвинтар. – Ну ось, люба, прийшов я тебе провідати, – сів він біля памʼятника. – Ніхто не пам’ятає річницю, окрім мене… Петро уже хотів йти, як раптом помітив, якогось чоловіка з торбиною. – О, Боже! – перехрестився старий. – Як це тебе сюди занесло, Андрію?! Онук підійшов і обійняв діда. – Справа у мене важлива до тебе… – Андрій раптом поліз у торбину і почав там щось шукати. – Ось! – нарешті сказав онук і дістав якийсь згорток. Старий розгорнув його й ахнув

Петро Олексійович все життя прожив у селі. Тут і дружину свою поховав п’ять років тому. До цвинтаря десять хвилин ходу повільним кроком, та й швидко вже не розбіжишся. А дружину Петро відвідує, постоїть біля памʼятника, новини їй розповість, сльозинку витре і на душі стане легше. Село велике, все є, і лікарня, і магазин, і пошта. […]

Продолжение...