Олена розстелила ліжко і вже збиралася лягти, коли у двері подзвонили. Вона глянула у вічко і застигла – там стояла Наталка, дружина її коханця. – Вона про все дізналася! – подумала Олена і відчинила двері. – Вибачте за пізній візит, можна увійти? – тихо спитала Наталка. Олена кивнула. – Мені потрібно з вами серйозно поговорити, – раптом сказала Наталя. – Що у вас сталося? – здивувалася Олена. – Ось дивіться, що я знайшла у Віктора в машині, – Наталка простягнула Олені якийсь пакет. Олена взяла його, глянула і застигла

– Може, ти ще трішечки в мене побудеш? – жалібно спитала Олена. – Ще тільки восьма година вечора. Твоя ж дружина нічого не запідозрить, вона мені довіряє, хоч і дарма, звичайно. – Ні, люба, треба йти, – зітхнув Віктор. – Щоб і далі зустрічатися, треба, щоб вона тобі так само довіряла. Повернутися додому ближче до […]

Продолжение...

Тетяна приїхала в гості до своєї тітки в місто. – Ну, показуй мені де кухня і де я спати буду! – сказала вона. Тітка Ліза глянула на великі картаті сумки Тетяни й запитала: – А що в них? – Ось у цих двох, продукти, – пояснила Тетяна. – Картопля, сало, м’ясо, сметана, молоко. Ну, всього не перерахуєш. Все своє, домашнє! Тут одяг мій. А в цій – найголовніше. Весільна сукня! Я ж чого до тебе приїхала? Чоловіка собі знайти! Бо ми з мамою без мужика вже не можемо на хазяйстві! Ліза рота відкрила від здивування

-Все заніс, – запитала Таня в чоловіка, який ледь поставив дві величезні картаті сумки в коридорі. -Так, дівчино, – сказав він. -Так. Раз, два… чотири. Ну молодець, мужик, наступного разу не викаблучуйся, – сказала вона. Чоловік якось аж зіщулився. -Так, ти чого? – зареготала Таня. – На свої ключі. Чоловік взяв зв’язку і швидко пішов […]

Продолжение...

Віра закінчувала з клієнткою, коли задзвонив телефон. Дзвінок, другий, третій. – Та хто там такий? – думала жінка. Щойно відвідувачка вийшла, телефон знову подав звук. – Так слухаю, – схвильовано сказала Віра. – Алло, Віра, це ти? – почула вона у слухавці. – Так, а з ким я розмовляю? – не зрозуміла вона. – Не впізнала? Це ж я твій дід, – раптом сказав незнайомець. – Який дід? – здивувалася Віра. – Дід Борис, – відповів співрозмовник. Віра застигла. – Цього не може бути. Діда Бориса давно не стало, – тільки й подумала жінка

Здрастуйте, Віро. Ви мене не знаєте, я вас також. Пишу на прохання вашого дідуся, сподіваюся, пам’ятаєте про нього, Бориса Миколайовича? Це не моя справа, я всього лише сусідка, але все ж таки ви онука, рідна, а зовсім не цікавитеся долею свого дідуся. Він перебуває у важкій життєвій ситуації, і незабаром йому не буде де жити. […]

Продолжение...

Віра прасувала одяг, коли в двері подзвонли. Жінка поспішила відкрити. – Здрастуйте, вам кого? – запитала Віра, побачивши перед собою незнайому молоду дівчину. -Якщо ви Віра, то вас, – відповіла дівчина. – А ви хто? Я вас ніколи раніше не бачила, – здивувалася жінка. – А я дружина вашого чоловіка, – раптом сказала незнайомка. – Ви щось плутаєте, я дружина Віктора, – пояснила Віра. – Ні, це ви плутаєте, – єхидно сказала дівчина. Віра здивовано дивилася на незнайомку, нічого не розуміючи

Віра була симпатичною скромною дівчиною. Її подружки вже з восьмого класу почали зустрічатись з хлопчиками, а вона, нецілована дівчина, весь досвід особистого життя якої обмежувався прогулянками за ручку з однокласником Андрійом, та й той якось непомітно випарувався. Після школи вона вступила до технікуму, а потім влаштувалася диспетчером до автопарку. Все її життя було розписано за […]

Продолжение...

Ірина повернулася додому, і залишивши машину біля воріт, увійшла до будинку. З кухні вийшов чоловік із викруткою в руках. – Ну, як посиділи? – запитав він. – Добре посиділи. Як діти? – усміхнулася Ірина. – Буряки пропололи, – посміхнувся Павло. – Потім допомогли мені порати і гуляти пішли. Павло уважно подивився на Ірину і додав: – Ти така задумана. Щось сталося? Ірина нічого не відповіла. – Ти якась дивна. Кажи, що сталося, – занепокоївся чоловік. – Олена мені дещо сказала, – почала Ірина. Павло напружився, приготувавшись до найгіршого

– Пощастило тобі, Оленко, – із заздрістю помітила Тетяна. – Ой, та годі тобі, – відмахнулася Олена, поправляючи комірець дорогої блузки. – Виїхати зможе будь-хто, головне бажання. Вона оглянула своїх подруг дитинства, Тетяну та Ірину, а потім задоволено усміхнулася. Вони сиділи втрьох у невеликому кафе, розташованому неподалік школи, і згадували минулі роки. Резинки, класики, анкети, […]

Продолжение...

Олексій повернувся додому сумним. – Що сталося? – занепокоїлася дружина. – З роботи звільнили, – тихо сказав Олексій. – І що ж нам тепер робити? – запитала Олена. – Щось придумаємо, – сказав він і обійняв дружину. Думати довго не довелося, поїхав Олексій на заробітки. Чоловік працював вже декілька місяців, коли одного вечора на його телефон прийшло повідомлення. Писала дружина. Олексій прочитав смс і застиг. – Цього не може бути, – тільки й подумав він

“Вибач. Я йду від тебе. Більше не можу обманювати тебе . Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама», – Олексій прочитав смс від дружини “Ось негідниця, – подумав чоловік, – ну гаразд я, а як дітям без матері”. Він видалив повідомлення та увійшов в гуртожиток. Олексій працював на заробітках у Києві. П’ять […]

Продолжение...

Петро назбирав на городі півоній і пішов до дружини на цвинтар. – Ну ось, люба, прийшов я тебе провідати, – сів він біля памʼятника. – Ніхто не пам’ятає річницю, окрім мене… Петро уже хотів йти, як раптом помітив, якогось чоловіка з торбиною. – О, Боже! – перехрестився старий. – Як це тебе сюди занесло, Андрію?! Онук підійшов і обійняв діда. – Справа у мене важлива до тебе… – Андрій раптом поліз у торбину і почав там щось шукати. – Ось! – нарешті сказав онук і дістав якийсь згорток. Старий розгорнув його й ахнув

Петро Олексійович все життя прожив у селі. Тут і дружину свою поховав п’ять років тому. До цвинтаря десять хвилин ходу повільним кроком, та й швидко вже не розбіжишся. А дружину Петро відвідує, постоїть біля памʼятника, новини їй розповість, сльозинку витре і на душі стане легше. Село велике, все є, і лікарня, і магазин, і пошта. […]

Продолжение...

Настя вийшла з пологового будинку із згортком на руках. На вулиці її чекала знайома машина, прикрашена повітряними кульками. Настя зраділа. – Наш каханий татусь приїхав нас зустрічати, – тихенько сказала Настя донечці. Жінка підійшла до машини, з якої вийшла свекруха і дід Василь. – А де Олег? – здивувалася Настя, не побачивши чоловіка. – Доню, ти тільки не хвилюйся, – раптом сказала свекруха. Настя застигла, приготувавшись до найгіршого

Заздрили Насті у селі, такого хлопця відхопила. Він, як тільки вперше з’явився в селі, дівчата всі закохалися. Широкоплечий, високий та красивий. А ще міський, і освічений. Десь за кордоном навчався. Батьки в нього багаті. А дід головою раніше був. Усіх дітей у люди вивів. Тепер тільки онуків чекає, готується, успіхами вихваляється. Про те, що Олег […]

Продолжение...

Інна прокинулася рано, причепурилася і пішла на кухню готувати сніданок. Жінка вирішила приготувати омлет, дістала з холодильника яйця, як раптом почула дивні звуки у ванній. Вийшла у коридор, прислухалася – нікого. Інна повернулася і стала до плити. – Доброго ранку, – почула вона за спиною голос. Інна обернулася і застигла. Перед нею стояла якась незнайома дівчина. – Може вам допомогти сніданок приготувати? – запропонувала незнайомка. Інна здивовано дивилася на дівчину, не розуміючи, що відбувається

Павло був один у батьків. Пізня дитина, світло у вікні. Спадкоємця довго-довго чекали, а виріс – озирнутися не встигли. На третьому курсі надумався одружитися. І треба ж, привів у будинок незрозуміло кого…Мама спочатку не сприйняла появу Наталки всерйоз. Павлик був красень, високого зросту, студент вузу, з доброї родини, єдиний спадкоємець. Завидний, за маминими мірками, наречений. […]

Продолжение...

Олег з дружиною приїхав до брата на дачу. – Ох, і спека сьогодні, – сказав він Миколі. Олег зняв шкарпетки і почепив їх на спинку стільця. – А що, обід ще не готовий? – Та ми щойно поснідали, – відповів братові Микола. – Ми тут із Жанночкою гостинців привезли! Випічка була зі знижкою і диня на п’ятдесят відсотків дешевше. Вони попили чаю й Олег заявив: – Ну добре, ви тут обід готуйте, а ми поки що з Жанночкою у своїй кімнаті відпочинемо. Ми ж там ночуємо, де й минулого разу? Іра з Миколою ніяково переглянулися

-Миколо, а ти пам’ятаєш, що на наступні вихідні до нас твій брат із дружиною приїде? -Та добре! -Що “та добре”, ти що, забув? Твій брат Олег із Жанною приїдуть. Вони ж зазвичай щороку до нас на дачу приїжджають. -Господи! Та я пам’ятав. Але не подумав, що це вже зараз буде. Наша Катя вчора дзвонила, вони […]

Продолжение...