Аліна вже дві години крутилася на кухні – готувала голубці й печеню. Раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі з сумками в руках стояла її свекруха Ольга Миколаївна. – Ось, любі мої, – сказала свекруха. – Наготувала вам все, та ще й привезла! Їжте на здоров’я! Свекруха по-хазяйськи зайшла на кухню, дістала тарілки, налила з баночки борщ і поставила грітися в мікрохвильовку. Вона дістала хліб і ще й салат у пластиковому лотку. – Все, як ти звик, синку, їж! – усміхалася Ольга Миколаївна. Аліна так і застигла з кришкою від каструлі в руці

– Аліночко, а я допомогти приїхала, – сказала свекруха, переодягаючись у халатик, який вона взяла з собою. Аліна розгублено відступила вглиб квартири під натиском Ольги Миколаївни. Здавалося, свекруха заповнила собою весь простір крихітного коридору. Чоловік Андрій ще спав. Годинник показував половину дев’ятої ранку. Був вихідний. Аліна та Андрій – молодята. Рівно тиждень минув з їхнього […]

Продолжение...

Рита сходила у ванну, вдягнула рожевий халатик і сіла на диван дивитися телевізор. Вона тільки-но увімкнула свій улюблений серіал, як в коридорі почувся якийсь шум і в кімнату зайшов її чоловік Леонід. – О, привіт! – вигукнула Рита. – А що це ти вдома? Сталося щось? – Рито, нам треба серйозно поговорити, – сказав Леонід і сів на диван поряд з дружиною. – І ця розмова буде чи не найважливішою у нашому житті… Рита дивилася на чоловіка й не розуміла, що відбувається

Леонід та Рита прожили у шлюбі п’ять років. Леонід дуже хотів дітей. Не одного, а двох, а може й трьох. Але вагітність не наставала. Та й Рита якось не надто засмучувалася від цього. – Встигнемо ще. Насправді діти до її планів не входили зовсім. Вона думала, що з часом Леонід упокориться і вони спокійно житимуть […]

Продолжение...

Валентина заслабла, а ввечері раптом згадала, що немає ж нічого на вечерю! – Васильку, чуєш, постав каструльку на плиту, – сказала вона чоловікові. – Дістань із морозильника курочку й закинь – нехай звариться. Хоч бульйону поп’єте гаряченького. Валентина лягла на подушку й непомітно для себе заснула… Прокинулася вона від того, що її будив чоловік. – Валечко, щось міцно ти заснула, – сказав Василь. – Тобі їжу сюди принести чи зможеш до столу встати? – Я ж не зовсім вже слаба, встану, – сказала Валя. Вона зайшла на кухню, глянула на стіл й оторопіла від того, що побачила

Валентина поправила на письмовому столі серветку, яку сама колись зв’язала гачком. Посунула на середину вазу. Потім підійшла до ліжка, поправила подушки, що лежали гіркою одна на одній, і зітхнула. Скоро має приїхати господар цієї кімнати, її єдиний син, Олександр. Довго у них із чоловіком не було дітей. Вже Валентина звикла до думки, що не судилося […]

Продолжение...