Валентина прийшла до Анатолія на побачення. Чоловік накривав на стіл. Валя в цей час розглядала кімнату. – Це хто? – Запитала вона, помітивши фото. – Це моя донька. А це…, – чоловік понизив голос. – Моя дружина, її давно не стало. – Царство небесне, – зітхнула Валя. Валентина та Анатолій сіли за стіл вечеряти. Раптом, Валя почула, як двері в квартиру відчинилися. І за хвилину в кімнаті з’явилася якась жінка. Валя глянула на неї і застигла на місці. – Цього не може бути, – тільки й вигукнула вона

Валентина йшла вулицею і не знала, що їй робити – плакати чи сміятися. Ситуація, в якій вона виявилася п’ять хвилин тому, здавалося з боку комічною, майже анекдотичною, але чомусь було трохи погано на душі. Через деякий час вона посміється від душі з цієї ситуації, але тільки не зараз. Місяць тому Валя поверталася потягом від дочки […]

Продолжение...

Олексій їхав знайомою дорогою. – Ось і цвинтар, – подумав він. На сусідньому сидінні, де раніше так любила сидіти його Оля, тепер лежав букет білих лілій. Це улюблені квіти Олі. Чоловік вийшов з машини. Тут нічого не змінилось. Хіба що з’явилися нові памʼятники. З фотографії на нього так само дивилася його Оля. Його диво. Його життя. Життя яке так рано закінчилось… Олексій поклав квіти, посидів біля памʼятника дружини і пішов назад до машини. Раптом на землі серед листя виглянуло щось біле. Олексій розсунув листя і ахнув

Олексій знову їхав такою знайомою дорогою. -Ось і цвинтар… – подумав він. Цей маршрут за останні два роки, він вивчив напам’ять. На сусідньому сидінні, де раніше так любила сидіти його Оля, тепер лежав букет білих лілій… Це улюблені квіти Олі, а ось вона сама більше ніколи не сидітиме поруч із ним… …Олексій з Олею вчилися […]

Продолжение...

Наталка прокинулася рано, зробила каву і сіла за комп’ютер. Жінка відкрила пошту, як раптом побачила лист від невідомого відправника. Вона відкрила повідомлення і застигла. – Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і ваш чоловік Вадим.. Ми разом, – йшлося у листі. Наталя читала рядки і не могла повірит своїм очам. – Що ж тепер робити? – думала вона. Раптом у Наталки виникла несподівана ідея. Жінка зробила ковток кави, і вз’ялась писати відповідь коханці чоловіка

Наталка прокинулася рано, зробила каву і сіла за комп’ютер. Жінка відкрила пошту, як раптом побачила лист від невідомого відправника. Вона відкрила повідомлення і застигла. – Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і ваш чоловік Вадим.. Ми разом, – йшлося у листі. Наталя читала рядки і не могла повірит своїм очам. […]

Продолжение...

Роман з дружиною сіли в машину і поїхали у село. Чоловік зупинив машину біля невеликого будиночка. Якась літня жінка несла воду з колодязя. – Здрастуйте, а Марія Василівна тут живе? – запитав Роман. Жінка підійшла і відкрила їм хвіртку. Дивиться на них і не впізнає! – Та я до бабусі, Марії Василівни на літо приїжджав раніше, – сказав Роман. – Ромчик я, Тетяни син. З хати визирнула старенька. Вона глянула на Романа і сплеснула руками. – Ромчик, та невже це ти? – сказала бабуся. Роман теж глянув на неї та так і застиг

До будинку залишалося зовсім небагато. Поворот з траси ліворуч на перехресті та хвилин десять по ґрунтовій дорозі.Роман Юрійович раптом відчув втому. Увімкнув поворот, виїхав на перехрестя і здригнувся від різкого звуку гудка, далекого світла і вереску гальм. -Звідки тут вантажівка, не було ж нікого? Вантажівка промчала повз. Роман пригальмував і зупинився на узбіччі. Руки його […]

Продолжение...

Андрій вже збирався спати, коли подзвонила сестра. – Приїжджай, мами не стало, – тихо сказала Катя. Вранці Андрій, приїхали до батьківського будинку. Попрощалися з матір’ю, провели в останню путь. – Все, сестро. Матері тепер нема. Вам теж пора додому їхати, – сказав Андрій. – Ти про що? – здивувалася Катя. – Ми ж тут живемо. – То ти ще не знаєш?! – сказав Андрій і витягнув з сумки якісь документи. Катя глянула в них і розсміялася. Андрій здивовано дивився на сестру, не розуміючи, що відбувається

Микола та Рита прожили щасливе життя разом. Золоте весілля відзначили. Діти, онуки та навіть правнучка були на урочистості. Через три роки після золотого весілля Рита втратила свого Миколу. Попрощалися з Миколою, а Маргарита злягла. Спочатку в палаті лежала, а потім додому відпустили. – Якщо ваша мама не захоче викарапкатися, то готуйтеся до найгіршого. За нею […]

Продолжение...

Ліда сиділа на касі в магазині, як раптом побачила бабусю, яка часто в них бувала. Цього разу старенька взяла не молоко й макарони, а ковбаску, курку, сир… – Здрастуйте! – сказала Ліда. – У вас якесь свято? – Та яке там свято, – сказала старенька. – Сорок днів у доньки моєї… Сусіди, може зайдуть, треба стіл накрити… Ліда пробила продукти і віддала бабусі решту. – Зачекайте, не йдіть, я зараз. Ліда покликала іншу касирку, підмінити її, а через п’ять хвилин вийшла в пальті і з сумкою в руках. Старенька не розуміла, що відбувається

Лідія сиділа на касі з втомленим від життя і людей виглядом. -Як ви мені всі набридли, очі б мої вас не бачили, – говорив її погляд. Зараз перед нею стояла повільна напівсонна молода дівчина. Таких Лідія не любила… Лідія давно пробила продукти й чекала оплати. Дівчина довго порпалася в об’ємному гаманці, перебираючи карти знижок інших […]

Продолжение...

Олена швидко застебнула куртку і вибігла з під’їзду. Сьогодні рано-вранці їй зателефонували та повідомили, що з чоловіком трапилася біда. Жінка вбігла до одномісної палати і застигла на порозі. Михайло виглядав не так погано, як вона думала. – Але що поряд з ним робить якась незнайома, молода дівчина? – подумала жінка. – Олено, ти повинна мене зрозуміти, – зітхнув чоловік. – Це Христина. Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Олена ледве застебнула куртку і вибігла з під’їзду. Слідом за нею поспішав син. Сьогодні рано-вранці їй зателефонували та повідомили, що з чоловіком трапилася біда. Він в палаті. Стан стабільний…Цього разу обійшлося. Порадив не плакати, щоб не хвилювати чоловіка. Посміхатися і поводитися спокійно. Те, що чоловіка не було вдома всю ніч, жінку не хвилювало, він обіймав […]

Продолжение...

Юрко вискочив з машини і зупинився перед Мариною, яка йшла по вулиці. – Ти чого, Юрко? – спитала дівчина. – Я… Цей… Ходімо погуляємо! – Ну, ходімо! – сказала дівчина. До ночі вони гуляли по місту. Вечеряли в ресторані. Домовилися зустрітися ще й зранку. Наступного дня Юрій стояв навпроти її під’їзду. Марина вийшла якась сумна. – Марино, що трапилося? – здивувався Юрій. – Юрко, ти дуже хороший, – сказала вона. – Але мені залишилося жити місяць-два… – Цього не може бути, – тільки й сказав хлопець

Лікар щось говорив про спосіб життя про харчування… Він усе правильно казав. Ось тільки Юрієві було вже все одно… Його друг Микола теж був лікарем і все розповів – що в Юри серйозна проблема і залишилося йому три місяці… З них перший місяць він проживе ще нормально, а от два останні будуть важкі… А ще […]

Продолжение...

Люда накрила на стіл, причепурилася. Пролунав дзвінок у двері. – Привіт! Проходьте, – запросила Люда подруг. – Тільки тихіше. Там чоловік з сином займається. Рита та Юля пройшли у кімнату. На столі було багато закусок. – Це все Сергій приготував, – зізналася Люда, похвалившись чоловіком. – Ану покажи нам цей діамант, який займається з сином, та ще й готує, – сказала Рита. – Та ні, – відповіла Люда. – Давайте, краще посидимо. Але за хвилину в кімнату зайшов Сергій. Юля та Рита глянули на чоловіка Людмили, переглянулися і застигли

– Люда, ти повернулася? Невже знову працюватимеш у нас? – в офісі, де раніше працювала Люда, виникла жвавість. Усі відволіклися від своїх комп’ютерів та розглядали колишню колегу. – Та ні, я просто вас відвідати! Скучила без вас. Люда виглядала чудово: нова зачіска, сукня по моді, симпатична сумочка. Але довго всім друзям по роботі не довелося […]

Продолжение...

Степан зі своєю дружиною Ольгою сперечалися на кухні з самого ранку. – Ти зараз це серйозно, Ольго? – дивувався Степан. – Чи ти так жартуєш? Як же ти кажеш, що нічого цього не було, коли я на власні очі бачив, як ти стояла тут, на цій кухні з Андрієм Петровичем і… – Що ти бачив, що?! – допитувалась Ольга. – Це просто смішно! – Я все бачив, Ольго. – сказав Степан. – Все! – Ти не міг нічого бачити, бо нічого цього, про що ти говориш, не було! Степан очі вирячив від здивування

Степан зі своєю дружиною Ольгою сперечалися на кухні з самого ранку. -Ти зараз це серйозно, Ольго? – дивувався Степан. – Чи ти так жартуєш? Як же ти кажеш, що нічого цього не було, коли я на власні очі бачив, як ти стояла тут, на цій кухні з Андрієм Петровичем і… -Що ти бачив, що? – […]

Продолжение...