Валентина прийшла до Анатолія на побачення. Чоловік накривав на стіл. Валя в цей час розглядала кімнату. – Це хто? – Запитала вона, помітивши фото. – Це моя донька. А це…, – чоловік понизив голос. – Моя дружина, її давно не стало. – Царство небесне, – зітхнула Валя. Валентина та Анатолій сіли за стіл вечеряти. Раптом, Валя почула, як двері в квартиру відчинилися. І за хвилину в кімнаті з’явилася якась жінка. Валя глянула на неї і застигла на місці. – Цього не може бути, – тільки й вигукнула вона
Валентина йшла вулицею і не знала, що їй робити – плакати чи сміятися. Ситуація, в якій вона виявилася п’ять хвилин тому, здавалося з боку комічною, майже анекдотичною, але чомусь було трохи погано на душі. Через деякий час вона посміється від душі з цієї ситуації, але тільки не зараз. Місяць тому Валя поверталася потягом від дочки […]
Продолжение...