Наталка прокинулася рано, зробила каву і сіла за комп’ютер. Жінка відкрила пошту, як раптом побачила лист від невідомого відправника. Вона відкрила повідомлення і застигла. – Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і ваш чоловік Вадим.. Ми разом, – йшлося у листі. Наталя читала рядки і не могла повірит своїм очам. – Що ж тепер робити? – думала вона. Раптом у Наталки виникла несподівана ідея. Жінка зробила ковток кави, і вз’ялась писати відповідь коханці чоловіка “Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і Вадим.. Ми разом. Вадим довго не піддавався своїм почуттям, але кохання взяло своє.
Я закохалася в нього з першого погляду. Так все в ньому було моє. Коли дізналася, що Вадим одружений, засмутилася, і намагалася не думати про нього, викинути з голови.
Я не збиралася заводити стосунки з одруженою людиною. Це, як мінімум, некрасиво та підло.
Але, як виявилось пізніше, Вадим теж звернув на мене увагу, я запала йому в душу. Щодня ми зустрічалися на роботі, перекидалися парою слів.
Може, він перший і не наважився б, я сама запросила його попити каву та обговорити дещо по роботі.
Ми приємно провели час. Мило балакали, сміялися. У нього були іскорки в очах, дивлячись на мене. Я зрозуміла, що він закохався. Наявність дружини мене вже не бентежило.
Вона (тобто ви) не заважала спілкуватися нам. У мене змінилися погляди на стосунки з одруженим. Я також хочу бути щасливою.
Пізніше я запросила його до себе додому. Було видно, як він переживає. Йому було тяжко. Тягнуло до мене, але борг сім’янина не давав спокою.
І це правильно, це добре. Це означає, що він порядна людина, не кидається відразу у вир. Я нічого не просила від нього. Ми ніколи не обговорювали вас. Так, і якщо чесно, я нічого не хотіла знати про вас і вашу родину. Так простіше. Я тільки знаю, що ви однолітки з Вадимом. Нам добре разом. Але я бачу, як його щось турбує. Думаю, сумління. Напевно, він не скоро зважиться зізнатися вам. І продовжуватиме переживати.
Я не знаю, як ви вчините. Або заплющите очі, або розлучитесь. Думаю, у будь-якому разі він залишиться зі мною. Навіть не живучи разом. Знаєте, він захоплюється мною. Я самостійна жінка, ні від кого не залежу. У мене чудова трикімнатна квартира, джип. А я захоплююсь ним. Гарний, розумний, освічений, завжди добре одягнений, приємно пахне. Він дуже добрий і ввічливий. Не марнотрат.
І ще. Я не люблю дітей. І поки що не планую їх заводити. Навіть від Вадима. Хочу пожити собі. Подорожувати. Я навіть вигадала, куди ми полетимо з Вадимом під час відпустки.
Так що не думайте, що я захочу дитиною утримувати Вадима, не збираюся народжувати протягом найближчих кількох років.
Вас мені шкода, звісно. Після 40 років жінки стрімко старіють, покриваються зморшками і зайвою вагою. І чоловіки тягнуться до молодших жінок, таким, як я. Безпроблемним та бездітним.
Мені здається, що ви маєте все це знати. Робіть висновки. Сподіваюся, ви ухвалите правильне рішення. Коли він, нібито, у відрядженні, знайте, він у мене. І коли пізно приходить з роботи, значить ми були разом.
Адреса вашої електронної пошти підглянула у Вадима, він надсилав якісь документи. Зустрічатися з вами особисто не бачу необхідності, гадаю, достатньо й листа.
Інна.
***
Наталя закрила ноутбук і пішла на кухню. Зробила собі бутерброд, каву і повернулася до столу з ноутбуком.
Неспішно з’їла бутерброд, запивши його кавою. Відкрила ноутбук і почала набирати текст у відповідь на лист.
“Доброго дня, Інно. Мені приємно, що ви так добре відгукуєтесь про мого чоловіка. Він дійсно красивий і розумний, інакше ми з вами не закохалися б”.
Нагладжені, чисті сорочки та штани забезпечую йому я. Сам він не зможе погладити, не вміє та й не любить. Та й навіщо, коли я є.
Одеколон у нього справді шикарний. Ми разом із ним обирали, на його день народження.
Не ходитиму «навколо». Справа в тому, що я вибрала вас. Так-так, не дивуйтеся.
Я серйозно занедужала, мені лишилося недовго.
Ми намагалися. Знаходили різні шляхи. Нам обіцяли допомогти, та витягували гроші. Довелося брати кредит, оскільки суми були не малі.
Кредиту забракло, довелося взяти гроші у знайомих. Наша квартира закладена. Якщо ми не віддамо борг, то заберуть квартиру.
І що найприкріше, все це було марно. Ніхто не може мені допомогти. Коли мені сказали, що лишилося недовго, Вадим плакав, як дитина. Адже я його перше кохання. Він зі школи ще любив мене.
Син Іван нічого не знає, ні до чого це. У нього і так зараз важкий вік. Ми його пізно народили, раніше не виходило. Вадим ще дуже хоче доньку. Сподіваюся, ви народите йому.
Я попросила Вадима виконати моє прохання. Так би мовити, останнє побажання, яке він пообіцяв виконати.
Я не можу залишити Вадима та сина самих. Вони не впораються, адже завжди поряд була я. Батьків у Вадима немає, не стало молодими ще, допомогти йому нема кому.
Тому я вирішила знайти йому дружину. Моя жіноча інтуїція та знання Вадима допоможуть не помилитися у виборі. Я попросила Вадима спочатку придивитися до одиноких жінок на роботі.
Вадим помітив, що ви виявляєте до нього інтерес. Ви йому теж виявилися приємними. Він показав вас, коли ми сиділи на лавці, а ви виходили з машини і нас не бачили. Ви дуже красива дівчина, у вас важко не закохатися.
Я зібрала досьє і зрозуміла, що ви ідеально підходить. Крім приємної зовнішності, у вас немає дітей, а ще гарна квартира, машина, а це важливо.
Якщо раптом за борги відберуть нашу квартиру, то Вадим з Іваном переїдуть до вас, кімнат на всіх вистачить. Машини зараз у нас немає, продали, тож ваш джип буде доречним.
З сином Іваном, сподіваюся, ви подружитеся. Бо ж вибору немає. Вадим без нього нікуди. Витрати доведеться взяти на себе, адже майже вся зарплата Вадима йде на виплату боргів.
Але я сподіваюся, це не проблема? Адже це не перешкода для тих, хто любить один одного! Ви впораєтеся. А я молитимуся за вас з того світу. Я завжди буду поряд, обіцяю. Адже я бажаю щастя своєму чоловікові. А ви допоможете йому впоратися з моїм відходом.
Будьте ласкаві з ним, прошу. Він такий вразливий.
Вадиму нічого не кажіть, інакше він розсердиться, почне заперечувати все і може навіть піти від вас. А мені і вам це не потрібне. Чекайте, коли мене не стане, а далі все за планом. Ви одружуєтеся, виплачуєте борги, все ж таки удвох легше буде.
Наша квартира перейде до Івана, не буде ж він жити з вами. А ви з Вадимом народжуєте дітей, і живете довго та щасливо.
Рада була познайомитись, люба Інно. Ми тепер майже родичі. Прошу, тримайте мене у курсі ваших стосунків. Якщо є якісь питання, ставте. Адже я знаю його краще, ніж будь-хто.
Сподіваюсь все вийде.
Наталя, дружина вашого коханця та майбутнього чоловіка.”
Наталя видихнула, і встала з-за столу. Накинула плащ і вийшла із квартири. На свіжому повітрі нарешті видихнула.
Прийшовши додому, зайшла на пошту. Новий лист. Від Інни.
“Наталя, мені шкода, що з вами трапилася це. Але те, що ви придумали для нас.. Це погано. Ви вирішили використати мене у своїх корисливих планах. Останнє побажання. Знайти наївну з грошима і платити ваші борги.
Не вийде. Ваш Вадим чоловік цікавий, звичайно, але не настільки, щоб тягнути його та сина. Тепер я розумію, чому він рідко щось купував, про подарунки взагалі мовчу. Бідняк. З боргами та слабою дружиною.
Я рада, що ви розплющили мені очі. Не треба мені такого щастя. Ось як відчувала, що не треба із одруженим зв’язуватися. Сподіваюся, ви проживете ще довго, адже як Вадим без прасованих сорочок.
Син ваш мені сто років не потрібен, ще жити з ним. Все у мене стало на місця. Мабуть, ніякого кохання в мене до нього не було, так, закоханість.
У мене все життя попереду, і провести його з вдівцем не входило до планів. Борги ваші я платити не збираюся. Прошу вас більше не турбувати мене. Завтра ж я звільнюсь, мене давно кликали в іншу організацію, я тут через Вадима стирчала.
Вадиму я пояснювати нічого не буду, скажу, з’явився інший чоловік. Впевнена, він не зізнався б все одно, то сенс псувати настрій.
Інна. Колишня коханка вашого чоловіка. “
Подивившись телевізор, Наталя лягла спати. Вадима ще не було. Вранці прокинулася від поцілунку чоловіка в щоку.
– Наталю, мені всі відрядження скасували. Поставили іншу людину. Пропоную сходити кудись. Давненько ми нікуди не вибиралися.
– Це просто чудово, любий. Тепер ми більше часу проводитимемо разом.
– Так, люба, тепер все буде по-іншому. Знаєш, мені так пощастило з тобою! До вечора!
Зачинилися двері. Наталка встала, солодко потяглася, і з усмішкою пішла робити свою улюблену каву.
