Єва поралася на городі, коли біля її будинку зупинилася якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? – подумала вона. Жінка залишила всі справи і пішла до воріт. З машини вийшов якийсь чоловік, підійшов до багажника і дістав сумку. – Доброго дня. Ви Єва? – раптом запитав він, помітивши жінку. – Так, це я, – здивувалася вона. – Думав вас вже і не знайду, добре, що люди підказали де ви живете, – усміхнувся незнайомець. – Ну що показуйте. – Що показувати? – здивувалася Єва, не розуміючи, що відбувається

Олексій їхав на так підробіток. Взагалі-то він не любив такого роду підробітки, але цього разу просто не міг відмовити, бо попросила його, ні хто інша, як його сестра Віра. Вірі він відмовити ніяк не міг і довелося погодитися їхати в якусь глухомань про яку він раніше ніколи не чув. Олексій був майстром з ремонту холодильників […]

Продолжение...

В Аліни був вихідний і вона довго лежала на ліжку. А чому б і ні?! Поспішати немає куди, чепуритися нема для кого! Все одно просидить весь день вдома сама. Потім вона таки встала, підійшла до вікна і довго стояла так в одному рожевому халатику. Вона навіть забула причесатися. Раптом пролунав дзвінок у двері. Аліна аж стрепенулась від несподіванки й побігла в коридор відчиняти. Вона навіть не подумала, як виглядає, не подивилася в дзеркало. Аліна відкрила двері й ахнула

Аліна запнула халатик і підійшла до вікна. На деревах майже не залишилося листя. Вчора ввечері мрячив дощ, а вночі підморозило. Холодний та похмурий листопад – напередодні безпросвітної довгої зими… Аліна зітхнула. Туга за вікном, туга на серці, всі вихідні вона сама просидить удома. Туга… …Тоді теж був листопад. В обідню перерву Аліна побігла в кафе […]

Продолжение...

Ганна зібрала валізу, сіла в автобус і поїхала до свого чоловіка. Степан, по роботі, декілька місяців жив у іншому місті. Ганна була впевнена, що Степан буде в захваті від її сюрпризу, але натомість сюрприз чекав на неї. Вона відчинила його квартиру своїм ключем і застигла від несподіванки. На неї дивилася пара блакитних очей – рудоволоса дівчина, дуже гарненька і така молода. – Ти хто? – запитала вона незнайомку. – Я Віра. Ой, а ви, мабуть, Ганна. Вибачте, я зараз піду! – Я тебе питаю, ти хто? – ще раз повторила Ганна, нічого не розуміючи

Ганна їхала до коханого чоловіка, а точніше летіла на крилах щастя. Нарешті син закінчив школу і вступив до ВНЗ. Тепер вони з чоловіком нарешті зможуть жити разом. Відправивши сина на навчання, вона того ж дня взяла квиток на автобус і поїхала до Степана. Вони були одружені лише два роки, але знайомі, здавалося, цілу вічність. Чого […]

Продолжение...