Олексій їхав на так підробіток. Взагалі-то він не любив такого роду підробітки, але цього разу просто не міг відмовити, бо попросила його, ні хто інша, як його сестра Віра. Вірі він відмовити ніяк не міг і довелося погодитися їхати в якусь глухомань про яку він раніше ніколи не чув. Олексій був майстром з ремонту холодильників та холодильних установок та роботи у нього завжди вистачало. Бо він працював на совість, а ціни ніколи не завищував. Саме тому нестачі в клієнтах ніколи не відчував.
Вихідні він влаштовував собі нечасто. Просто не відчував у них потреби. Сім’ї в нього не було, а значить і проводити вільний час не було з ким.
Взагалі Олексій колись був одружений, але не склалося і тепер вже третій рік він був у статусі розлученого.
Дітей у шлюбі не було, але Олексій був цьому навіть радий, бо знаючи його колишню дружину, та зробила б усе аби не дати йому з ними бачитися.
Тож єдиною рідною для нього людиною була його молодша сестра Віра, в якій Олексій душі не чув. Саме тому й не зміг відмовити їй у її проханні і тепер їхав кудись за три дев’ять земель, щоб полагодити якійсь невідомій жінці холодильник.
Дорога була погана і через це його і так поганий настрій зіпсувався остаточно.
Олексій завжди був уважним і обережним водієм, а зараз його обережність перевищилася подвійно, але все ж таки кілька разів за дорогу його розбирав сміх. Це траплялося тоді коли він згадував Віру і те, як вона піднесла йому своє прохання.
Він і так абсолютно не розумів жіночої логіки, але цього разу сестра його не те, що здивувала. Вона його просто “звалила”.
Вчора ввечері Віра несподівано приїхала до нього в гості з маленьким племінником Павликом.
Після взаємних привітань та обміну черговими фразами вона раптом сказала.
– Олексію, а я ж до тебе з проханням.
Олексій посміхнувся.
– Ну, треба думати! Ти ж просто так брата відвідати не можеш.
Віра посміхнулася.
– Та ну тебе, Олексію. Адже знаєш, що я вся у справах!
– Ще б пак! Ти у нас вся ділова!
Брат і сестра засміялися.
– Ні, Олексію, я ж абсолютно серйозно. Допоможеш мені?
– Ну, по-перше, я ще не знаю про що ти мене попросиш. Раптом щось погане? Вибач, але я на таке не здатний.
Віра махнула рукою.
– Ой, Олексію! Вічно ти зі своїми жарти! А тут справа серйозна!
Олексій подивився на молодшу сестру і подумав, що якби Віра попросила, то він би і щось погане зробив би, не міг він відмовити своїй сестричці, але прохання Віри було набагато простіше.
– Олексію, можеш відремонтувати холодильник одній моїй подрузі. Розумієш у неї зараз туго з грошима, от я й сказала їй, що мій брат найкращий майстер холодильників, а так як я твоя сестра, то ти не міг би зробити їй знижку? Заради мене.
Олексій усміхнувся.
– Та кажи вже. Яка з твоїх подруг?
– Ну це, Олексію, ти її взагалі не знаєш і живе вона не в місті.
Очі Олексія округлилися.
– А де дозволь дізнатися?
– Ну тууут. Не дуже далеко!
– Так ясно, що не близько. І хто ж ця загадкова жінка?
Очі Віри засвітилися і вона заторохтіла.
– Її Єва звуть. Вона у селі живе. З донькою. У неї, розумієш, рідних нікого немає, та й чоловіка немає. Тож і з фінансами зараз нелегко.
Олексій замислився. Подруг Віри з ім’ям Єва він згадати не міг, хоч і дуже старався, тому Олексій вирішив напевно уточнити. Звідки вона взялася.
– Щось я таку подругу в тебе не пам’ятаю.
– Та я ж говорю, що ти її не знаєш! Ми в одному пологовому лежали. Я з Павликом, а вона з Ангелінкою. Там і потоваришували.
Тепер Олексій зовсім нічого не розумів.
– Тобто ви три дні лежали у пологовому будинку і стали подругами?
Віра здивовано подивилася на брата.
– Ну так. І що?
– Нічого, нічого. Розповідай.
Вкотре Олексій зрозумів, що жіночу логіку йому ніколи не зрозуміти…
Отож він зараз і їхав до якоїсь невідомої йому Єви та її холодильника.
Село зустріла його дружелюбно і привітно.
Олексій навіть здивувався, яке воно була чистеньке і якась дуже затишне.
Він посміхнувся і подумав.
– З чого це я вирішив, що це глушина? Цілком собі пристойне село, а природа тут взагалі дивовижна!
Наступні п’ять хвилин він витратив на пошуки будинку Єви, але тут йому допомогли місцеві жителі. Такі ж доброзичливі, як і їх невелике село.
Так, що проблем із пошуком у нього зовсім не виникло і незабаром він уже під’їхав до непоганого будинку, який, як він зрозумів, належить Єві.
Олексій зателефонував на номер, який дала йому сестра для того, щоб попередити господиню про свій приїзд, але слухавку ніхто не взяв.
Він чортихнувся. Бракувало ще просто так витратити вихідний день, але раптом хвіртка відчинилася і на вулицю вийшла маленька дівчинка.
Вона уважно подивилася на Олексія, який звиходив з машини, і поважно запитала.
– Це ти будеш у нас ховодильник лагодити?
Олексієві стало смішно, але він стримався і відповів дівчинці.
– Ну по-перше, привіт.
– Ой, привіт, – дівчинка зніяковіла, а Олексій про себе лаяв себе за те, що зовсім забув про дочку господині і не купив жодного гостинця для малечі.
– Холодильник лагодити буду я, звичайно якщо правильно приїхав. Твою маму Єва звуть?
Дівчинка посміхнулася.
– Ага. Єва.
Олексій посилено намагався згадати, як звати саму дівчинку, але пам’ять ніяк не хотіла йому допомогти. Вирішивши, що дізнається про це потім, він запитав у дівчинки.
– Ти мені ось що скажи? Мама вдома?
– Дома, а де їй бути. Вона сьогодні не на роботі. Тож і я сьогодні вдома, а так би у Зінк була. А вона зняєш яка пліткарка?
У цей час із двору вийшла молода жінка і, не звертаючи уваги на Олексія, звернулася до дівчинки.
– Ангеліна! Ти чому з двору вийшла? Я з ніг збилася тебе шукати! Ну, скільки можна тобі говорити? Без мене з двору не ходити!
Дівчинка сміливо подивилася на матір.
– Ну по-перше, привітатися б треба, а ти зразу сварити!
Тільки зараз Єва звернула увагу на Олексія.
– Ой вибачте. Добрий день. Ви напевно Олексій? Брат Віри?
Олексій ствердно кивнув головою.
Єва заметушилася. Взявши дочку, вона запросила Олексія зайти в будинок.
Будинок у Єви був не багатим, але дуже затишним.
Відразу було видно, що тут живе господарська жінка, а не якась ледащо.
Хазяйка показала Олексію холодильник, а сама вибачившись, пішла в іншу кімнату, де мала якісь справи.
Олексій почав розбиратися у поломці.
Активну допомогу йому надавала Ангеліна, яка крутилася довкола нього і постійно балакала.
– Ти розумієш. Ховодильник зламався, а без нього, як без рук. Ми з мамою носили, носили плодукти до Зіни! Ну, щоб не пропали, бо знаєш, як все зараз дорого! Ого-го!
Олексій робив свою справу та посміхався.
Дівчинка йому зовсім не заважала, навпаки йому було якось незвично тепло від її дитячої балаканини.
Єва кілька разів заходила на кухню з метою забрати Ангелину, але та категорично відмовлялася йти.
Було видно, що Єві дуже незручно за поведінку дочки, але Олексій поспішив її заспокоїти, що малеча йому зовсім не заважає.
Поломка була не дуже серйозною, але все ж таки провозився Олексій довго.
Єва була дуже вдячна йому та спробувала дати йому гроші за роботу, але Олексій категорично відмовився.
Тоді Єва запропонувала йому повечеряти, і тут він із задоволенням погодився.
Після вечері, Олексій зібрався їхати.
Єва та маленька Ангеліна вийшли проводжати його за хвіртку.
Він сів навпочіпки перед дівчинкою і простяг їй руку.
– Ну, Ангеліна, бувай.
– До побачення. А ти ще приїдеш?
Олексій усміхнувся.
– Ну холодильник я вам полагодив, а навіщо ж ще.
Дівчинка здивовано подивилася на чоловіка.
– Холодильник то так! У нас ще духовка зламалася і фен у мами!
Єва, від заяви дочки, почервоніла і почала вибачатися, а Олексій засміявся.
– Ну, фен! Фен це святе! Так що обов’язково приїду!
Минуло два тижні.
Олексій продовжував жити своїм життям, але все частіше й частіше ловив себе на тому, що згадує маленьку Ангелину та її маму.
Нарешті, одного ранку, він сидячи за столом, несподівано для себе вирішив, що не може обманути дівчинку.
Духовку і фен слід обов’язково відремонтувати!
Він рішуче підвівся з-за столу…
З того дня Олексій, Єва та Ангеліна майже не розлучалися, а за кілька місяців дорослі вирішили одружитися.
На вечорі, присвяченій їхньому одруженню, найщасливіша була Віра.
Вона підійшла до брата і тихо прошепотіла на вухо.
– Класний в тебе вийшов підробіток, га?
Олексій помахав сестрі пальцем.
– Я сподіваюся, що хоч холодильник не ти Єві зламала?
Віра зробила навмисно серйозне обличчя, але незабаром не витрималася і розсміялася.
– Ні не я, але знаєш якби здогадалася вчасно, то точно б я зламала!
