Настя з подругами святкували дівич-вечір. Завтра вона вийде за свого коханого Андрія. Свято було в самому розпалі, коли в двері постукали. Дівчина підвелася і пішла відкриввати. – Добрий вечір, – вибачливим голосом звернулася до неї літня жінка, що стояла за дверима. – Добрий, – відповіла Настя, у повітрі повисла пауза. Настя чекала пояснень, із чим завітала незнайомка. – Я прийшла тебе попередити – не виходь за Андрія заміж, – раптом сказала гостя. – Що? Але чому? – Настя дивулася на стареньку, не розуміючи, що відбувається

Напередодні Настіного весілля, як і належить, подруги вирішили влаштувати дівич-вечір. Останні два роки Настя жила в передмісті, в будинку, що залишився у спадок від бабусі. Не великий, маленький, теплий, затишний. Ну і що, що на роботу та з роботи доводилося діставатися півтори години. Поспішати Насті не було куди. Зате повітря було справжнє, просочене ароматом кульбаби, […]

Продолжение...

Андрій поїхав на чергове замовлення, потрібно було відремонтувати холодильник. Чоловік тільки взявся за роботу, коли пролунав телефонний дзвінок. – Алло, слухаю вас. Так, це ремонт побутової техніки, – підтвердив Андрій. – А що вам потрібно відремонтувати? – Ви Андрій Олексійович? – запитали у слухавці. – Ну так, якщо вам це важливо, – здивувався чоловік дивному питанню. – Андрію, це ж я, твій батько! – раптом сказав незнайомець. – Вибачте, що ви сказали, хто ви? Батько? – Андрій, аж присів від здивування – його батька давно не було з ними

Андрій поїхав на чергове замовлення, потрібно було відремонтувати холодильник. Чоловік тільки взявся за роботу, коли пролунав телефонний дзвінок. – Алло, слухаю вас. Так, це ремонт побутової техніки, – підтвердив Андрій. – А що вам потрібно відремонтувати? – Ви Андрій Олексійович? – запитали у слухавці. – Ну так, якщо вам це важливо, – здивувався чоловік дивному […]

Продолжение...

Микола прийшов до свого друга Федора, натиснув кнопку дзвінка і почав чекати. За хвилину двері відчинилися, і Микола, замість свого товариша, побачив його доньку Наталю. – Здрастуйте, дядьку Миколо, – привітно привіталася дівчина. – Ви, до тата? – До нього, – кивнув Микола. – А його тиждень не буде, – відповіла вона. Микола важко видихнув і раптом сказав: – Наталю, ти вечорами до вікон підходь, і дивися, світиться у мене світло в квартирі, чи ні. – А для чого це вам? – Наталя здивовано дивилася на Миколу, нічого не розуміючи

Додому Микола завжди їздив на ліфті, а ось його друг Федір жив у старому панельному будинку. Микола сяк-так піднявся на його четвертий поверх. Віддихався, він натиснув кнопку дзвінка і почав чекати. За хвилину двері відчинилися, і Микола, замість свого друга, побачив Наталю. – Здрастуйте, дядьку Микола, – привітно привіталася дівчина. – Ви, мабуть, до тата? […]

Продолжение...