Надія була жінкою суворою, але справедливою. Все своє життя вона прожила у селі. Тут народилася, вчилася, а потім вийшла заміж і народила трьох дітей. Із чоловіком Віктором вони прожили вже 25 років. Жили добре, на заздрість багатьом. Мали свій добротний будинок, господарство і не поганий дохід, але своїм статком ніколи не хвалилися. Діти у них були під стать батькам. Працьовиті та порядні.
Старша донька Ганна навчалася на другому курсі педагогічного інституту, а сини були ще школярами. Звичайно бувало і таке, що пустували хлопчики, але діти є діти, а дитинство ні хто не скасовував.
Надя і Віктор між собою зовсім не сварилися, але це не тому, що вони були ідеальною родиною, а через трохи дивний характер Надії.
Віктор вважався главою сім’ї, але всі серйозні рішення вони з Надею приймали спільно, причому завжди враховували думку дітей.
Однак, іноді на Віктора накочував почуття власного Я і тоді він починав чіплятися до Надії.
Зазвичай це відбувалося, коли йому терміново потрібно було піти на нічну рибалку з друзями, а вдома були якісь невідкладні справи.
Віктор починав провокувати Надю з самого ранку, проте вона на його провокації зовсім не піддавалася. Тоді Віктор починав картинно збирати свій рюкзак, але й на це Надія ніяк не реагувала.
Віктора це дратувало і він починав діставати дружину дурними причіпками, Надя ж все стійко переносила і просто мовчала у відповідь.
У результаті Віктору це набридало і він бурчачи вирушав робити те, від чого нещодавно намагався увильнити.
Надя проводжала чоловіка посмішкою, хоча в її душі вирувало хвилювання. Їй не раз хотілося посварити Віктора для того, щоб більше не думав про нісенітниці всякі, але з досвіду вона знала. Цей спосіб явно не підходить для її чоловіка. Тому вона воліла діяти мовчки.
Віктору ж ця особливість характеру дружини здавалася більш ніж дивною. Адже розповідають чоловіки, що посваряться з дружиною, а потім на цілком законних підставах йдуть на рибалку. Бо бачити один одного в такі моменти не дуже й хочеться.
Віктору це було не дано і цей факт дуже його дратував.
Втім, траплялося таке вкрай рідко і зовсім не заважало дружній родині, а з роками навіть перетворилося на сімейний жарт.
Загалом, ось так вони і жили. Намагалися уникати сварок і вирішувати всі проблеми спільно.
У той день у Надії був вихідний і вона запланувала багато справ по дому, а ще їй дуже хотілося побалувати своїх домашніх чимось смачненьким.
Трохи подумавши Надя вирішила спекти, улюблену всіма, шарлотку.
Однак виявилося, що в будинку немає борошна і, як би Наді не хотілося, треба було йти в магазин.
Так як вдома в цей момент нікого не було, Надя зачинила двері на ключ і пішла зі спокійною душею, але, коли повернулася з подивом, виявила, що вдома хтось є.
Цей факт дуже здивував Надію.
Чоловік і сини мали знаходитися в сусідньому селі у батьків Віктора, а Ганна була в місті. Тому зараз вдома нікого не мало бути.
Надя зайшла в будинок і з ще більшим здивуванням виявила біля порога взуття старшої дочки.
Надя забрала сумки на кухню, а потім вирушила до кімнати старшої дочки, де виявила Ганну. Всю у сльозах.
Недовга розмова з дочкою прояснила все.
Ганна завжди була дуже відверта з матір’ю і розповідала їй про всі події, які відбувалися в її житті. Тому коли в її житті з’явився молодий чоловік Надя дізналася про це першою.
Відносини між Ганною та її обранцем тривали майже рік і були досить серйозними, принаймні так здавалося збоку, але раптово Андрій пішов.
Втім, це сталося не так вже й раптово. Все сталося після того, як Ганна повідомила хлопця про свою вагітність.
Мабуть, Андрій вирішив, що ставати батьком йому ще зарано і того ж дня пішов у невідомому напрямку…
Надя теж була здивованою новиною про вагітність дочки і не могла зрозуміти чому дочка повідомила їй про це тільки зараз.
Проте, Ганна пояснила, що хотіла спочатку розповісти все Андрієві, а потім уже батькам.
Надя дивилася на дочку і не могла зрозуміти, що ж тепер робити і як вчинити.
– Мамо, – Ганна зі сльозами подивилася на матір – Ти пробач мені добре? Я знаю, що повинна тобі одразу все розповісти, але я не знала, що Андрій виявиться таким негідником. Що тепер робити, мамо?
Надя замислилась.
Відправляти Ганну на процедуру у неї в думках не було, але дитина потребувала того, що їм усім доведеться поміняти звичайний спосіб життя.
– Добре, Ганно. Лягай відпочинь. Вирішуватиме ввечері, коли приїде тато.
– Мамо, пробач ще раз. Я повинна була…
Надя подивилася на дочку.
– Ну ось що дочко. Нічого ти мені не повинна. Не маленька. Тепер, Ганно ти повинна тільки своїй дитині і нікому іншому. Тому припиняй лити сльози та відпочинь. Я піду приготую вечерю, незабаром тато з хлопцями повернутися. Отоді й думатимемо.
Надя не знала як до новини про вагітність дочки віднесеться Віктор, але була впевнена, що він точно ніколи не образить дочку і не дозволить зробити це нікому іншому.
Віктор, коли йому повідомили про цю новину, спочатку спантеличився, а потім посміхнувся і видав.
– Ну ось, Надю. Я ж у тебе ще одну доньку просив? Ти сказала ні, ну й добре! Тепер у мене буде онука, а це також дуже добре. Навіть чудово!
Надя зітхнула з полегшенням і вдячно посміхнулася чоловікові, подумавши про себе, що таки він найкращий і вона його дуже любить.
На сімейній раді було вирішено, що на час вагітності Ганна візьме академ відпустку, а вже потім, після народження малюка, продовжить навчання.
Єдине, що суворо заборонив Віктор, так це шукати Андрія. Сказав:
– Нам такий зять не потрібний! Боягузів у сім’ї не тримаємо!
Як би там не було, але з цим висловом Віктора погодилася і Надія, і Ганна.
Життя в сім’ї пішло своєю чергою з урахуванням того, що всі з нетерпінням чекали поповнення у своїй родині.
Однак, якщо у них все було добре, то в селі почали шепотіти.
Мовляв, принесла Ганна в подолі. Завагітніла від одруженого чоловіка, а той її покинув і тепер дівці гарну партію вже не знайти. Бо кому вона з дитиною потрібна.
Надя знала, що за спиною люди обговорюють її дочку і мало того більшість пліток було неправда, але в очі Наді ніхто нічого не говорив.
Однак одного разу, Наді все ж таки довелося зіткнутися з однією з жінок, що активно розповсюджує плітки про Ганну.
Справа була в магазині.
Надія стояла біля каси, коли Ліда, головна пліткарка села, з неприхованим сарказмом звернулася до неї.
– Привіт, Надю.
Жінки, що стоять у магазині, разом замовкли в очікуванні цікавого словесного протистояння між Надією та Лідією.
– Привіт, Лідо.
– Чуєш, Надю, а правду кажуть, що твоя Ганна вагітна приїхала?
– Ну, а якщо й так. Тобі яке діло?
– Та я ж нічого не говорю, Надя. Воно тільки дівчинку як шкода! Ось адже негідник який! Обдурив дівчинку!
– Хто ж тобі це сказав, що обдурив?
– Ну, як же, Надя? Ганна то в подолі не від святого духу принесла.
Жінки разом подивилися на Надю, але ця зовні залишалася спокійною.
Під час монологу Лідії, Надя якраз купувала свічки, які на подив усіх присутніх, поклала перед Лідою.
Обличчя Ліди при цьому набуло здивованого виразу. Дивлячись на свічки, вона з подивом подивилася на Надю.
– А свічки мені до чого?
Надя посміхнулася.
– Ну як до чого, Лідо. Це щоб тобі підсвічувати було краще, хто від кого і де приніс. Тому що я у своєї дочки в подолі нічого не бачила, але тобі більше видно, а зі свічками то воно тобі набагато краще видно буде!
Жінки навколо захихотіли, Ліда вкрилася червоним рум’янцем.
Після цього випадку люди притихли, а Ганна в належний термін народила доньку.
Ярослава, так Ганна назвала малечу, стала улюбленицею всієї родини, а особливо діда, який у онуці душі не чув.
Через деякий час після народження доньки, Ганна повернулася до інституту і успішно закінчила його.
За кілька років вона вдало вийшла заміж. Для її чоловіка Ярослава стала як дочка, проте дівчинка теж дуже полюбила вітчима.
Загалом життя їх сім’ї тривало і тривало дуже добре.
Втім, як і має бути в люьлячій та дружній сім’ї.
