Донька після школи вступила до університету в обласний центр, потім там влаштувалася на роботу, вийшла заміж. Загалом там і залишилася, мені їхати в місто 60 км, автобусом це 1,5 години тому бачимося не часто. Та й вони двоє працюють, на вихідні хочуть відпочити, тому приїжджають рідко.
Вирішила я їх навідати минулих вихідних, думаю, зараз ще в селі небагато роботи, то можна поїхати до міста, а потім як потрібно буде садити картоплю, то вже і часу не буде. Зготувала я пиріжків, взяла консервацію, а ще – три тисячі гривень. Думаю, куплять собі щось, що їм треба, бо я навіть не знаю, що молоді зараз дарувати
В суботу зять змушений був іти на роботу, то ж ми залишилися з донькою вдвох. Зараз вони орендують житло, живуть непогано, я так вважала до цього часу. Донька мені розповіла, що у них абсолютно не має спільного бюджету, а всі витрати ділять навпіл. Першим сигналом були ще свати, коли порахували, скільки вони витратили на весілля і попросили дітей повернути їм все до копійки з подарованих коштів. Так і сина навчили, що все має ділитися наполовину.
Але далі – ще гірше. У них в холодильнику навіть різні полки з продуктами. Кожен купляє собі те, що любить. От зробила вона мені чай, а каже: “лимона не маю, зараз спитаю в чоловіка, чи можна у нього взяти”, – а він так неохоче, з затримкою – «Ннну, візьміть…».
Донька ще й нещодавно народила сина, йому лише місяць виповнився, то ж я їхала подивитися на онука. Вона дуже раділа моєму приїзду, накрила стіл, купила торта, цікаво, за які кошти, якщо чоловік їй взагалі не допомагає?
На малюка вони витрачають також навпіл, Надійка каже, що це зять так придумав: прибирання за графіком, готує кожен собі сам. Не знаю, ну мені дивно з цього всього, якось воно не дружньо. Сім’я – це коли все разом, а не так, як чужі люди, а де якась довіра, турбота один про одного?
Кажу, донечко, не правильно все це якось у вас. А вона мені все торочить, що жінка, мовляв, в будь-якій ситуації повинна розраховувати тільки на себе! Ну тепер я подивилася на все своїми очима, і питання відпали. З таким чоловіком, як її Дмитро, жінка просто не має вибору. Не знаю, не хочу лізти в чужу сім’ю, але все дуже дивно. Може, це зараз у всіх так, а я просто ще старомодно мислю. Я б на місці Надійки таке не терпіла, це просто зневага до жінки. Вона ж мені говорить, що їй так комфортно.
Але я цього не розумію, невже це і справді нормально в сучасних сім’ях?
