Ольга йшла осіннім парком у засмучених почуттях. Знову посварилася із чоловіком, останнім часом це у них часто відбувається. Начебто зараз тільки жити вдвох для себе, діти дорослі, обоє одружені, живуть окремо. Але ні, чоловік знаходить якісь дрібниці, з нічого виходять сварки, і став дуже ревнивий. Осінь вже розбризкала свої фарби на дерева, кущі та траву. Але дихання літа ще відчувається, тільки початок осені. А може тому, що осінні дощі десь затрималися і погода стоїть суха, теплі дні радують.
Оля намагається після сварки піти з дому, прогулятися парком, провітритися. Андрій це знає, за двадцять шість років спільного життя дружину свою вивчив. Взагалі він її любить, вона гарна дружина та мати. Спокійна, розважлива та найголовніше вірна. Він був у ній, як у собі. Був впевнений. Але останнім часом до нього долинули чутки, його Оля закрутила на стороні.
У сорок сім років вона виглядає дуже здорово, молодо, струнка. В юності займалася спортом, танцями, але після заміжжя прийшли інші турботи, народилися сини-двійнята, а це вже інший спорт. Чоловік допомагав, поки вони не вилетіли з батьківського гнізда, він любить своїх синів і завжди їм поспішає на допомогу. Оля знає, що Андрій найкращий батько для своїх дітей.
З сторони їхня родина добропорядна, сусіди завжди відгукуються добре, Оля ніколи не ділиться ні з ким, що чоловік став ревнивим. Вона не розуміє, чи старіє, чи став не впевнений у собі, але те, що з ним відбувається незрозуміле, вона бачить.
Подруга Олі в курсі їхніх подружніх стосунків, хто, якщо не близька подруга знатиме про все. Адже Оля має кудись вихлюпувати свою образу, от і ділиться з Катею. Катя незаміжня жінка, ніколи не була заміжня, каже, що не зустріла такого чоловіка, з яким стала б жити разом. Коли подруги спілкуються, Ольга каже:
– Катю, тобі сорок п’ять, а ти одна, і дітей немає, хоч би народила для себе. Або давай вже виходь заміж, не встигнеш озирнутися, і постукає старість у двері. Є ж чоловіки, які тобі пропонували заміж. А ти все копаєшся.
– Ой, подруго, я не зустріла такого чоловіка, як твій Андрій. От за такого я не роздумувала б. Живеш, як за кам’яною стіною, він тебе любить, дітей любить, бізнес його процвітає, мандруєте – не життя, а казка. Ох і заздрю я тобі, але не ображайся, заздрю в хорошому розумінні.
Подруги давно працюють разом, знають усе один про одного. Катя постійно буває в них у гостях, вона вже, як член сім’ї, навіть чоловік Олі, ставиться до неї як до сестри дружини.
Коли у Олі був ювілей, сорок п’ять років, чоловік їй зробив подарунок, замовив найдорожчий ресторан у місті, все влаштував красиво і пишно. Дружина знала, що вони поїдуть відзначати її ювілей, і він казав:
– Посидимо в ресторані трохи, запросимо кількох людей. Він знає, що дружина не любить пишних урочистостей.
Коли увійшли до ресторану з чоловіком, їй здалося, що вона опинилась у казці. Красиві декорації, квіти, кульки всілякі, і величезний стіл накритий чоловік на тридцять. Оля навіть зупинилася і замружилася на мить, думала, що їй здалося.
– Андрію, що це? Яка гарна казка! І наша з тобою улюблена мелодія! Дякую рідний. Нічого собі торжество на кілька людей!
Ювілей пройшов чудово, лише подруга Катя трохи сумувала. Як їй хотілося, щоб на місці Ольги була вона. Вона давно вже виношує ці плани, навіть намагалася спокусити Андрія, але не вийшло, і перетворила все на жарт. Здається Андрій повірив, що це був жарт, коли одного разу Катя приїхала до них у гості, а дружина вийшла до магазину за тортом. В цей час Катя, присіла поряд з Андрієм на диван, і навалилася на нього всім своїм гарячим тілом. Андрій розгубився, але потім зрозумів і підняв її, посадив на диван. Катя почервоніла, часто дихала, а Андрій схопився з дивана.
– Катю, що це було? Зараз прийде моя дружина. Не варто провокувати сварку, – він вийшов на кухню
А Катя, як ні в чому не бувало, відповіла:
– Та пожартувала я, перевіряла тебе на міцність. Пощастило Олі, інший би не проти був. Заздрю подрузі. Чи це тому, що ти в себе вдома?
Андрію було неприємно, але Катя вміло зам’яла все це жартами-примовками, і коли прийшла Оля все було нормально, сіли пити чай.
Але подруга причаїла почуття образи на Андрія, вона вирішила будь-що, посіяти розбрат у їх сім’ї. Триває це вже майже два роки. Спочатку вона жартувала з Андрієм у присутності дружини:
– Андрію, а скажи, що ти зробиш, якщо раптом твоя дружина тобі зрадить?
– Катю, ну що таке ти несеш? З чого раптом я зраджу Андрію? – питала серйозно дружина.
– Ой, та жартую я, подруго. Просто цікаво, як поведеться твій чоловік у цьому випадку.
Андрію ці жарти не подобалися, він її зупиняв:
– Катю, припини ці розмови.
Він йшов до іншої кімнати, а подруги весело балакали на кухні. Але Оля зауважує, що чоловік стає ревнивішим. Уважно дивиться, коли вона збирається на роботу, робить макіяж, або збирається в салон краси.
– Для кого це ти так намагаєшся виглядати? Або у тебе на прикметі з’явився хтось?
– Андрію, я тебе не впізнаю. Ти стаєш старшим, маєш бути мудрішим, а в тебе навпаки. Ти що ревнуєш мене? Мені ніхто, крім тебе, не потрібен, ти це знаєш.
Андрій заспокоюється, та ненадовго. Вони обоє не підозрюють, що Катя веде нечесну гру щодо них. Вона підговорила свою сусідку, і та надсилає повідомлення Андрію, що його дружина йому зраджує. Він бачить, що повідомлення надходять з незнайомого номера, вже три рази він отримував такі неприємні СМСки. Після цього починаються сварка з дружиною, прямо їй не каже, що отримує повідомлення про її невірність, хоче сам переконатися, але з якихось дрібниць починає сварку..
Оля ділиться з подругою, та її підтримує:
– Нічого собі, ніколи б не подумала, що Андрій так може тебе ображати. З чого він узяв, що ти йому не вірна? Я б давно пішла від такого чоловіка.
Ось і сьогодні Андрій знову підозрює її у зраді, так і сказав:
– Я знаю, що ти мені зраджуєш, просто не знаю з ким. Але це справа часу, дізнаюся, і тобі не відкрутитись.
Катя теж вже втратила почуття реальності і днями сказала Андрію:
– А ти знаєш, що твоя дружина-красуня зустрічається у парку з іншим. Вона спеціально йде з дому, коли ви посваритеся. Бачиш, я про це знаю. Але ти мене не видавай.
Вона бачила, що ще трохи і Оля не витримає, піде від чоловіка, її ображають його немислимі підозри, він стає з кожним разом все важчим. Олянавіть сама їй про це говорила, а подруга того й домагається.
Оля йшла осіннім листям, воно приємно шаруділо, вона зайшла майже в самий куточок парку, їй хочеться побути одній. Золотистий килим, що покриває траву, дуже гарний, Оля на мить відключилася від своїх неприємностей, вона зникла за чагарником і милується різнобарвним листям.
Раптом почула якийсь шерех у кущах, трохи занепокоївшись, почала прислухатися і придивлятися.
– Напевно, це вітер шарудить листям, – розмовляла вголос Оля.
Але в цей момент під кущем і справді заворушилося листя, вона навіть здригнулася від несподіванки. Але потім взяла себе в руки і підняла нижню гілку куща. Вона заговорила голосніше:
– Ось нічого собі, це хто тут у нас такий гарненький, пухнастий. А це у нас кошеня, ти моє гарне.
Вона витягла з ямки під кущем маленьке сіре кошеня. Вона притиснула його до себе і гладила:
– Та ти мій хороший, звідки ти тут узявся?
І раптом у цей час вона почула позаду голос чоловіка:
– Ну, я ж казав, що дізнаюся.
Він проліз крізь кущі, і побачивши свою дружину з кошеням на руках, застиг. Не міг більше нічого сказати.
– Андрію, ти що за мною стежиш? Звідки ти тут? Нічого не розумію
А він підхопив свою дружину на руки разом із кошеням і закрутив.
– Вибач, пробач рідна! Вибач, що я в тобі засумнівався. Так, я стежив за тобою, я підозрював, що ти тут у парку зустрічаєшся з іншим. Ось сьогодні я вирішив простежити. Вибач, я знаю, я тебе дуже образив своїми підозрами. Але я люблю тебе. А своєї подруги ти повинна позбутися. Це все з її подачі, – говорив чоловік, переживаючи, що дружина не повірить.
– Андрію, чому ти так кажеш? До чого тут Катя? – дивувалася Оля.
– Пішли додому, бери свою знахідку, у нас тепер поповнення в сім’ї, будемо його ростити, дбати, він приніс нам щастя і добро. Це котик? Точно котик, і ми назвемо його Пушок, он який пухнастий. Згодна?
Коли вони вдома розібралися що до чого, до Олі дійшло, що подруга їй заздрить не по-доброму, а чорною заздрістю.
– Андрію, ти маєш рацію. Немає в мене більш близької подруги, просто знайома і все. Не можна до родини так близько підпускати чужих, хоч я думала, що Катя своя людина.
