На нашому скромному весіллі всі люди заглядалися не на мене, а на мою свекруху. Я сама здивувалася дуже, коли побачила її вперше. Їй було тоді вже 46 років, вибілене фарбою волосся, кілограм туші на віях і червона помада, на каблучках бігає. Я запитала якось у неї: «А ви не втомлюєтеся в свої роки так бігати?» Вона відповіла: «А які мої роки?»
Я розумію, що багато людей не зрозуміють мене. Хоча, можливо, знайдуться і ті, хто мислить розумно, думає про своїх дітей та онуків, а не лише про свої інтереси. Я ніколи не очікувала, що вийду заміж за людину, у якого мати буде така – зовсім байдужа до своїх близьких людей. Як я розумію, сімейні цінності і […]
Продолжение...
