Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

– Ти дивися, втретє дзвоню, трубку не бере! – нервово сказала Таня. – Ну і що? Ти бачила час? Перша година дня він на роботі. Не може він постійно бути на телефоні, – відповіла Марійка. – Так, звісно, ​​працює він! Перекидається там зі своєю! – Та з чого ти взяла? – Я от вчора в […]

Продолжение...

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася і поспішила по тротуару далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! – не вгавав чоловік. Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається. Але… Як же ж так? Цього не може бути! Тебе ж давно не стало… Віктор аж очі вирячив від здивування

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася, втягла голову в плечі, і, боячись обертатися, поспішила тротуаром далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, […]

Продолжение...

Валентина смажила на кухні гриби. Її зять Василь лежав у кімнаті, а дочка Таня побігла в аптеку. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Таня ключі забула, чи що? – подумала Валентина і побігла у коридор. Вона відкрила двері і застигла від здивування. На порозі стояли якісь не молоді вже чоловік і жінка. – Здрастуйте, а Василь тут живе? – запитав чоловік. – А ви хто? – здивувалась Валентина. – А ми його батьки, – сказала жінка. – Ось і знайшли ми нашого синочка-втікача! – Як це втікача? – ахнула Валентина. Жінка не розуміла, що відбувається. А далі почалося неймовірне

-Тетянка твоя скромна, як вона так швидко заміж зібралася? Чи після зальоту? Не приховуй Валя, я ж по-сусідськи, якщо це правда, то все одно скоро видно буде, – випитувала у Валентини сусідка цікаву новину. -Та йди ти, пліткарка, тобі яке діло? – обурилася Валентина. Але з самого рання весь будинок обговорював, що у Вальки, яку […]

Продолжение...

– Вітя, відвези мене до Ніни, допомога моя їм потрібна, – попросила Катерина у сина. Віктор відвіз маму до сестри і повернувся додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Щось сталося? – звахвилювався син. – У мене до тебе прохання, – почала Катерина. – Увімкни гучний зв’язок, і поклади свій телефон у моїй кімнаті на тумбочці, а сам вийди та тільки не підслуховуй. Віктор виконав прохання мами, але випадково почув її розмову. Він прислухався і застиг від здивування

– Мамо, ну що він плаче весь час? Я не знаю, що з ним робити, все з рук валиться. Я звикну, навчуся, ти ж мене знаєш, але іноді я просто переживаю, що не впораюся, а ви постійно на роботі. І ти, і тато і Сергійко. Мама, а може ми бабусю Катю приїхати попросимо, га мамо? […]

Продолжение...

Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Жінка вийшла на кухню, свекруха вже стояла біля плити і готувала сніданок. – Привіт, вже прокинулася? – весело запитала Віра Павлівна. – А я ось деруни смажу. – Та щось, якесь переживання не давало спокійно спати майже всю ніч, – відповіла невістка. – Нічого, таке буває. Ну, йди буди Стаса, будемо снідати, – сказала свекруха. Світлана пішла у спальню, розбудити чоловіка. Жінка відкрила двері і застигла. – Мамо, ходіть сюди! – тільки й вигукнула до свекрухи жінка

«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть, тільки за годину приїдуть. Треба хоч чай попити, поки гарячий! Віра Павлівна сіла за стіл на кухні, і сьорбаючи чай дрібними ковтками, почала згадувати своє життя, в якому так часто чорні смуги міняли білі, і навпаки. Років до двадцяти вона жила […]

Продолжение...

Тетяна варила холодець, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив внук Іван. – Бабусю, привіт, а ви з дідом не будете проти, якщо я до вас завтра зайду? Тільки я буду не один! – таємничим голосом сказав Іван. – Звісно заходь. А з ким будеш? – здивувалася жінка. – А це вже сюрприз, – пояснив внук. Наступного дня у двері подзвонили. – Іван! – Тетяна кинулася до дверей. На порозі стояв внук і якась дівчина. – Бабусю, це Рита, – представив дівчину Іван, і підозріло посміхнувся. Тетяна почула це ім’я і ахнула

Зазвичай після школи до бабусі Тані та діда Миколи забігали онуки. Старша Оленка одразу ж до діда Миколи біжить: – Діду, з геометрії важке задали, допоможи. Дід їй відразу: – Та не може бути, що важке. Давай, бери листок, кресли, як написано. Так, так тепер це. Ну що думаєш, як знайти кут? А це що? […]

Продолжение...

Андрій прийшов додому раніше й одразу відчув, що в квартирі хтось є. Він роззувся, зайшов на кухню і побачив свого сина Сашка! Хлопець нарізав овочі для салату, а на столі стояла коробка з тортом. – Ого! У нас свято намічається? – сплеснув руками Андрій. – Так. Сідай, все готове. Я хочу тільки попередити тебе… – почав Сашко, але раптом пролунав дзвінок у двері і хлопець побіг відчиняти. Через хвилину він зайшов на кухню з якоюсь дівчиною. Андрій глянув на неї й очі вирячив від здивування

Раннього недільного ранку Андрія розбудив дзвінок. Спросоння він схопив мобільник і нерозуміюче дивився на темний екран. Але тут раптом пролунав дзвінок, вже у двері. Андрій скочив, одягнувся і кинувся відчиняти. Якщо рано вранці та ще й наполегливо дзвонять у двері, то це не просто так… -Привіт! Довго спиш. Чого застиг? Не радий другові? – на […]

Продолжение...

У Надії був вихідний і вона вирішила побалувати своїх домашніх чимось смачненьким. Трохи подумавши Надя вирішила спекти шарлотку. Але виявилося, що в будинку немає борошна і, як би Наді не хотілося, треба було йти в магазин. В цей момент вдома нікого не було, Надя зачинила двері на ключ і пішла зі спокійною душею, але, коли повернулася з подивом, виявила, що вдома хтось є. Надя зайшла в будинок і застигла від здивування. – Що ти тут робиш? – тільки й вигукнула жінка

Надія була жінкою суворою, але справедливою. Все своє життя вона прожила у селі. Тут народилася, вчилася, а потім вийшла заміж і народила трьох дітей. Із чоловіком Віктором вони прожили вже 25 років. Жили добре, на заздрість багатьом. Мали свій добротний будинок, господарство і не поганий дохід, але своїм статком ніколи не хвалилися. Діти у них […]

Продолжение...

Анастасія Петрівна накинула пальто і вийшла в магазин неподалік будинку. Жінка купила продуктів, і з двома важкими пакетами поверталася додому. Раптом, у під’їзді, Анастасія помітила якийсь лист у своїй поштовій скринці. – Дивно, і від кого це? – подумала вона, забрала лист, і піднялася до себе в квартиру. Жінка не роздягаючись прямо в коридорі відкрила конверт, прочитала листа, і застигла. – Чому я про неї ніколи не чула? – тільки й вигукнула жінка

“Ось і пенсія прийшла” – думала Анастасія Петрівна, розглядаючи себе в дзеркало. Дітей немає, чоловіка також. Декілька подруг якось розгубилися на життєвому шляху, та й не хочеться зайвий раз маячити на горизонті, у всіх сім’я, онуки, а в неї що? Правильно – нічого. Хотіла сказати “ні колу, ні двору”, але квартиру мала. Влаштувалася після закінчення […]

Продолжение...

Ірина нетерпляче чекала закінчення робочого дня. Сьогодні, після роботи, вона має зустрітися з своїм нареченим. Раптом до кабінету Ірини увійшла її начальниця Олена Іванівна. – Ірино, ви можете піти раніше, – посміхнулася вона, і пояснила. – П’ятниця ж. Всі вже розбігаються. І начальниця пішла. Ірина зібрала речі і вийшла в коридор. Раптом у кабінеті Олени Іванівни задзвонив мобільник. – Забула! – зрозуміла Іра. Вона увійшла до кабінету начальниці, взяла телефон, випадково глянула на екран і застигла. – Значіть це все правдв, – тільки й промовила вона

Ірина нервово поглядала на годинник. До кінця робочого дня залишалося ще більше години, а вона вже нервувала – потрібно буде вийти вчасно. Щоб Ігорю не довелося чекати. Ірина кинула задоволений погляд на екранчик смартфона, з якого на неї іронічним і трохи пихатим поглядом дивився Ігор. Вона дуже пишалася Ігорем. Він був сином місцевого “олігарха” – […]

Продолжение...