— Давай, Ігор, гроші. Піду вб_ивати нашу дитину. Ні, ні і ще раз ні! Негайно роби а6орт! -А може, все-таки залишимо? — несміливо озвалася Світлана. — Гpix же. — Ти що, не зрозуміла? Я все сказав! Все, жінка, тема закрита! А6орт і тільки а6орт. Заснула Світлана вже далеко за північ — тяжкі думки гнітили душу. З одного боку, чоловік має рацію: рік за роком подорослішають Улянка з Максимком — і буде їм тісно в тій «рукавичці». А з іншого: як взяти на себе тяжкий гpix дітовбивства?
Додому з жіночої консультації Світлана йшла сама не своя. Третя дитина аж ніяк не входила в їх плани. Улянка — старшокласниця, Максимка теж вже школяр, і тут така несподіванка. Як і передбачала, вдома зчинився справжній yparан. Ігор був категоричний. — Ні, ні і ще раз ні! Негайно роби а6орт! -А може, все-таки залишимо? — несміливо озвалася Світлана. — Гpix же. — Ти що, не зрозуміла? Я все сказав! А ти подумала, як нам прожити в однокімнатній «хрущовці»?
Та ще й з Уляниним псом на додачу! Ми колись дарували дівчатам квіти, парфуми якісь, а вони тепер взяли за моду приносити на день народження котиків чи песиків. І не викинеш, тому що живе створіння. — Песика тобі шкода викинути, а дитину рідну в6ити не шкода? — витерла заոлакані очі дружина. — Все, жінка, тема закрита! А6орт і тільки а6орт. Заснула Світлана вже далеко за північ — тяжкі думки гнітили душу. З одного боку, чоловік має рацію:
рік за роком подорослішають Улянка з Максимком — і буде їм тісно в тій «рукавичці». А з іншого: як взяти на себе тяжкий гpix дітовбивства? І ось вона вже в рідному селі переходить вбрід річку. Озирнулася з берега, а їй услід дивиться Діва Пресвята. Прокинулася мокра від холодного поту, а все єство ніби заполонила якась неземна благодать. «Спасибі тобі, Матінка Пресвята, — прошепотіла Світлана. — Тепер я знаю, що повинна робити ». А вранці «коротко, сильно і страшно» сказала чоловікові: — Давай, Ігор, гроші. Піду в6ивати нашу дитину. Чоловік відрахував з гаманця потрібну суму — і Світлана вийшла з дому. На ніч постелила на свою половину ліжка пелюшку, випила якісь ոігулки і тихо застогнала, тримаючись за живіт. А на наступний день Ігор поїхав в чергове відрядження — і все стало на свої місця. Ті відрядження, які вона досі так ненавиділа, тепер рятували її. Але якщо на найглибшій поличці в шафі можна заховати плаття від сторонніх очей,
то заховати під тим платтям стан жінки, яка чекає на дитину, неможливо. Ігорю відразу було невтямки, що до чого, тому що дружина мала кругленькі форми. Однак якось зауважив: — Ти так, Світлана, полніти почала. Може, їла б менше. Або якимись вправами почала б займатися? — Так я займаюся, займаюся. Тільки не вправами, а всіма домашніми справами. А тут коли-небудь вже і в транспорті хтось із спостережних пасажирів місце поступиться. — Чого це з тобою так обходяться, немов з вariтною? — якось зауважив Ігор ніби жартома. А коли вже далі неможливо було приховувати — Світлана зізналася. Перш за все дітям. Ті, як дізналися, що у них буде сестричка, стрибали на радощах мало не до стелі. І ввечері першими поставили тата, як то кажуть, перед фактом. Ігор став, як укопаний. — А то як? Так ти ж мене підманула? Ти не зробила а6орт і місяцями грала роль, немов артистка ?! — kpичав, аж скла дзвеніли. — Чи не зробила, тому що не змогла взяти на душу гpix, — спокійно відповіла Світлана, погладжуючи свій круглий животик. — Kpичи, 6ий мене, роби, що хочеш, але вже пізно щось міняти.
За маму заступилася Улянка: — Ми в усьому будемо допомагати. Папа, залиш маму в спокої — їй не можна хвилюватися. Потроху шторм зопалу затих, і запанував повний штиль. Адже й справді, куди вже було діватися? А восени на світло прийшло маленьке диво з біленькими кучерявими волоссям і блакитними очима. Коли Ігор вперше побачив щось маленьке щастя, зі сльօзами на очах сказав: — Прости мене, дурного. Я тоді тисячу разів не мав рацію і дуже дякую, що ти не послухала мене.
Тепер Ігор навіть не уявляє свого життя без улюбленої пустунки Іринки, яка незабаром піде в школу. Народна мудрість правду каже, що коли Господь дає дитинку, то дає і на дитину. Сім’я не розкошує, але і не бідує. Світлана з Ігорем працюють. Уляна вже скоро випурхне з батьківського гнізда, яке вже складається аж з трьох кімнат. Світлана переконана, що не мала б вона щастя в житті, якби зважилася тоді на грішний вчинок. Було б їй тяжко жити з таким тягарем у душі. Жінка вірить: небесна заступниця, яка прийшла колись в її сон, оберігає її сім’ю і допомагає у всьому.
