Поверталася одного разу з роботи додому. Автобус був наповнений вщерть. І так кожен день — я вже звикла. Я залізла всередину і взялася за поручень. Поруч зі мною сиділа ваг ітна дівчина. Вона читала книгу і розглядала краєвиди за вікном. На наступній зупинці в автобус зайшла нахабна хабалка. Вона почала всіх розпихувати і грубо висловлюватися — навіть при дітях.
Добрими манерами там навіть не пахло. Вона штовхала всіх лі ктями і прагнула пробратися в середину. Встала жінка прямо біля мене. Вона оглянула всіх сиділи пасажирів і вирішила вчепитися саме в ваг ітну дівчину.
— Ну і молодь. Гляньте, вперлася в книжку, щоб місцем жінці похилого віку не поступатися. А ти стій тут з сумками. Ніякої поваги! — Ти не бачиш, що вона в положенні? — заступилася за бідолаху старенька. — Вона що, цариця? Всі ми були в положенні.
На полі народжували — і далі йшли тиснути пшеницю. А зараз ваг ітні тільки відсиджуватися можуть і прибіднятися! І тут старенька не витримала: — Ну, раз в полі народила, то і в автобусі постоїш! Всі пасажири мало не впали від сміху. Старенькій, звичайно, величезну повагу за таке логічне рішення безглуздої ситуації.
