У цей день у Ірини був ювілей. Святкували вони вдома, так як другій дочці, ще не виповнилося й року. Після того, як гості розійшлися, я вирішила допомогти, прибрала зі столу, перемила посуд. Уже було близько одинадцятої вечора, як я йшла додому. — Ігор, проведи Галину; як ні як, ніч на вулиці. Мені так буде спокійніше, — сказала подруга. Якби вона знала, чим все закінчиться …
У цей день у Ірини був ювілей. Святкували вони вдома, так як другій дочці, ще не виповнилося й року. Після того, як гості розійшлися, я вирішила допомогти, прибрала зі столу, перемила посуд. Уже було близько одинадцятої вечора, як я йшла додому. — Ігор, проведи Галину; як ні як, ніч на вулиці. Мені так буде спокійніше, — сказала подруга. Якби вона знала, чим все закінчиться . З Іриною ми дружили ще зі шкільної лави, потім разом вступили до університету. Вона завжди була красунею, тому вже на другому курсі і вискочила заміж за нашого одногрупника. Ігор був звичайним хлопцем із села, але з неймовірно добрим серцем. Уже коли в Ірини та Ігоря з’явилася дочка, я також вийшла заміж, але мій шлюб виявився не таким, як я планувала. Разом з Антоном ми прожили трохи більше року і розбіглися. Дітей так і не нажили. Я часто зустрічалася з Іриною.
Вона підтримувала мене після розлучення. А коли у них наро дилася друга дочка, навіть взяли мене за куму. Після того моменту, я ще більше зблизилася з їхньою родиною. — Мені так тебе шкода. Навіть не знаю, щоб я робила, якби залишилася одна. Але навіть думати про таке не хочу, адже мій Ігор не такий як усі. Він любить мене і ніколи не зробить мені боляче. Одного разу у Ірини був ювілей. Святкували вони вдома, так як другій дочці, моїй хрещениці, ще не виповнилося й року. Після того, як гості розійшлися, я вирішила допомогти, прибрала зі столу, перемила посуд. Уже було близько одинадцятої вечора, як я йшла додому, а живу я на сусідній вулиці. — Ігор, проведи Галину, як не як, але ніч на вулиці. Мені так буде спокійніше. В ту ніч ми йшли по освітленій ліхтарями вулиці. Не знаю як, але у самого під’їзду ми з Ігорем поціл увалися.
Це було як уві сні. Не розумію, що тоді керувало нами обома. З тих пір ми почали таємно зустрічатися з Ігорем. Все було так романтично. Він дарував мені квіти, подарунки, ласку, якої мені так не вистачало. Я все рідше з’являлася вдома у подруги. Придумувала різні історії, аби не зустрічатися з нею. З Ігорем я жила немов у раю. Він все частіше навідувався до мене. Якось забігла до мене Ірина вся в сльо.зах. Вона говорила, що її Ігор сильно змінився, що вона серцем відчуває, що у нього хтось з’явився, і як їй тепер жити з цим далі. Я дивилася на неї, і у мене не було ніякого до неї співчуття. Я вважала, що також маю право на щастя, навіть чуже … Але все змінилося в один єдиний день. Я прийшла з роботи сильно засмучена. У мене бол іла голова, і в той час я, як ніколи, потребувала підтримки Ігоря. Він прийшов до мене як і домовлялися, але замість того, щоб мене пошкодувати, приголубити, він просто сказав, нічого страшного, краще дай мені поїсти.
У цей день суп не був смачний, котлети підгоріли. Він розсердився і сказав, що ніяка я не господиня, і все в тому дусі. Мені ніби пелена з очей зійшла. — Що я наробила? Для чого все це? Ірина мені довірилася, ми навіть стали кумами, а я ось так повелася. І не знаю як довго б це тривало, якби не та ситуація з котлетами. Я зрозуміла, що романтика триває не довго, починаються будні: брудні шкарпетки, не митий посуд, погано відпрасована сорочка. Я зрозуміла, що він самий звичайний чоловік, Яких так багато на цьому світі. Треба просто почекати, поки з’явиться твоє щастя на горизонті. Дорогі дівчата, запам’ятайте, перш, ніж закохуватися в чужого чоловіка, добре подумайте, чи варто робити це. Повірте, він такий, як усі. Романтика пройде дуже швидко і залишаться сірі будні.