Лікаpі з’ясували, що зр0били батьки хлопчика, і зр0зуміли, що у нього немає шансів. Але через місяць на допомоrу прийшли чужі люди. Маленький Дмитрик Калекін не пам’ятає своїх справжніх батьків.
У той день, коли, оглянувши новонародженого хлопчика, лікарі озвучили діагноз «гідроцефалія», мама і тато залишили його в пологовому будинку і більше не повернулися. Хлопчик опинився в дитячому будинку для інвалідів в Крaматорску, на сході України.
Майже чотири роки по тому Діма не міг ні ходити, ні навіть користуватися ложкою. Багатьох дивувало вже те, що хлопчик прожив так довго і навіть вивчив кілька слів і коротких фраз. Але попереду маленького сироту чекало ще одне жорстоке випробування.
Війна на сході України зруйнувала життя тисяч невинних людей. Діма і інші сироти з місцевих дитячих будинків опинилися в зоні бойових дій. Але коли дітей вирішено було евакуювати, воюючі сторони довго не могли домовитися про те, хто повинен подбати про них. Представники «окупованих територій» наполягали на евакуації дітей в Росію, але, як з’ясувалося, без попередньої підготовки зробити це просто нереально. Тиждень важко хворих дітей, які потребують постійного стороннього догляду, перевозили з місця на місце. Тільки коли їх стан став критичним, сиріт, нарешті, передали українській стороні. Порятунком змучених малюків займалася доктор Єлизавета Глінка.
Діму доставили до Харкова. Навіть досвідчені лікарі, побачивши хлопчика, не могли стримати сліз: Діма був ледь живий. Незабаром хлопчик пішов на поправку, але дорослі розуміли, яким безрадісним буде його життя. Маленький сирота зі страшним діагнозом був приречений на життя в будинку інвалідів, без єдиного шансу стати повноцінним членом суспільства. Пізніше лікарі розкажуть журналістам, що навіть замовили для Діми спеціальну молитву і всі разом просили небеса послати йому батьків і шанс на краще життя.
Те, що сталося через пару тижнів після цього, інакше як дивом не назвати. З дитячим будинком зв’язалося подружжя Ернест і Рут Чавес з Вермонта, США. Зворушені до сліз страшними новинами з далекої України, вони вирішили всиновити сироту з воюючого регіону. Незабаром, пролетівши півсвіту, вони вже знайомилися з Дімою.
У великому будинку Ернеста і Рут вже знайшли притулок семеро дітей з різних країн, Діма став їх восьмою прийомною дитиною. Досвідчені усиновителі швидко зібрали документи, і вже у вересні 2015 року, через два місяці після їх першої зустрічі, у Діми була нова сім’я і навіть нове ім’я — Зебдаях Чавес.
На своїй сторінці в Фейсбук Ернест і Рут постійно розповідають про американське життя свого молодшого сина. У колі люблячих і дбайливих людей, розпещений їх ніжністю і увагою маленький Зеб, як ласкаво кличуть його домочадці, просто розквітнув. Незабаром після того як його привезли в новий будинок, хлопчик, який ніколи в житті не їв самостійно, вже впевнено тримав ложку.
Пройшов всього рік, але життя Діми-Зеба неймовірно змінилось: він говорить, розуміє дві мови і навіть робить перші кроки. Лікарі вважають, що в майбутньому він цілком зможе розвиватися і отримувати життєві навички — лобові частки його мозку не пошкоджені хворобою.
У Зеба попереду довгий і важкий шлях, йому належить пройти через безліч медичних процедур. Але вже зараз, дивлячись на його усмішку, хто може засумніватися, що цей малюк буде боротися до кінця. І раз тепер хлопчика оточують люди, готові любити його підтримувати, то все обов’язково вийде! Успіхів!
