Стоїть панянка накачана силіконом, поруч з нею здоровенний хлопець невизначеної національності, в блакитному спортивному костюмі. Думаю загальний вигляд цієї пари зрозумілий.
А прямо перед ними, в черзі стоїть бабулька. Намагається розрахуватися за товар по акції, пару яблук. У бабусі періодично випадають з рук монети, вона тремтячими руками піднімає їх і знову намагається порахувати.
Ці двоє мажорів позаду неї починають психувати, зітхати, закочувати очі і качати головами. Мерзенна картина в загальному.
Сама стою в черзі до сусідньої касі, і відчуваю гостре бажання, сплатити ці 18 гривень за бабусю, щоб не бачити перекошених облич парочки.
— Та скільки можна ?! — психанула касирка, так само не українка, з вигляду з Азії — Порахуйте свої монети, потім повернетеся!
З цими словами, касир відсунула яблука в бік і починає обслуговувати ту саму парочку.
— Ой це взагалі! — закотила очі силіконова панянка — Хто її взагалі сюди впустив? І навіщо? У неї ж грошей немає! — обурилася вона, вказуючи на стареньку.
— Так точно — кивнув її хлопець — Нафіг їх сюди впускають?
— Ой! — махнула рукою касирка — Через ці акції для пенсіонерів, їх тут стільки збирається, ви навіть не уявляєте! Йдуть і йдуть, дістали вже!
У мене просто щелепа відпала від такого хамства.
— А ви нічого не переплутали ?! Так з нею розмовляти ?! — психанула я — Може підете до своїх батьків, і те ж саме скажете?
— А що ви лізете взагалі ?! — звернулася до мене касирка — Ви тут не працюєте і поняття не маєте як ці баби дістають!
З черги вийшов чоловік середніх років, солідно одягнений і з блокнотом в руках.
— Доброго дня, шановна — звернувся він до касирки — Для початку вам штраф, максимальний, а далі звільнення, а ще … — тут він поманив до себе пальцем вантажника.
Вантажник підійшов і чоловік вручив йому кошик.
— Іди з цією бабусею, і нехай купить собі все що захоче, за її рахунок — він вказав на касирку.
— А ви хто взагалі такий ?! — хамовита працівниця підскочила зі стільця.
— Керуючий — спокійно відповів чоловік.
— Ой не треба брехати! У нас інший керуючий! — усміхнулася касирка.
— Дівчина, я керуючий всієї мережі цих магазинів — без особливих емоцій відгукнувся той — А ви тепер вільні. Прямо зараз.
Тут він повернувся до вантажника і бабусі, які віддалялися вглиб магазину.
— Стривайте секунду! — гукнув він їх і знову покликав до себе вантажника — Візьми у неї адресу, будеш носити їй продукти, на 1000 грн, кожен місяць, ну і тобі премію за це випишу. Добре?
— Звичайно! — зрадів вантажник.
— От і добре — кивнув чоловік у відповідь, а потім крикнув в зал — КАСИРА НА ПЕРШУ КАСУ ВІДПРАВТЕ ТЕРМІНОВО!
Так ось яка вона, справедливість
