Ніккі Саадат живе в канадському місті Ванкувер. Дівчина – ековолотер і часто займається тим, що очищає пляжі міста від сміття. Одного разу вона помітила пластикову пляшку, яку приніс прибій.
Етикетки або маркування вже не залишилося, але всередині пляшки явно щось було. Ніккі відкрила її і виявила майже вицвілий лист. Але що на папері було написано, вона не розібрала. Текст був написаний на незнайомій їй мові.
Саадат принесла знахідку в університет, в якому вчилася. Вона розповіла друзям про лист, але ніхто зі знайомих не зміг розібрати, що написано. Тільки через кілька тижнів Саадат знайшла людину, яка змогла прочитати лист. Виявилося, що він був написаний на одній з індонезійських мов.
Це було послання, яке писала людина на ім’я Йоріс Найкамбо своїй матері. Лист був дуже зворушливим, пронизаним любов’ю і каяттям перед мамою.
Йоріс просив вибачення. За те, що не слухав її добрих порад, за те, що соромився її не самої почесною роботи, за свою зарозумілість. “Ти працювала заради мене, щоб у нас кожен день була їжа. Ти ніколи ні на що не скаржилася, на відміну від мене “, – писав син. На папері стояла дата: листопад 2003 року.
Ніккі через соціальні мережі спробувала знайти Найкамбо. Однак користувача з таким ім’ям в соцмережах не було. Тоді вона звернулася до індонезійської громади Ванкувера з проханням допомогти.
Вдалося дізнатися про Йоріс лише невеликі крихти. Так, він християнин і виріс в селі на сході Індонезії. Можливо, він працював закордоном або на круїзному судні. На жаль, це була вся інформація.
Саадат сподівається, що коли-небудь вона зможе знайти автора листа або його адресата.
