Бабусі вже чимало років. Приблизно рік тому вона захворіла. Мама відмовилася за нею дивитися, а дядько не міг би залишити все і приїхати. Він запропонував мені щомісяця відправляти гроші, щоб я доглядала за бабусею. Я погодилася. Чоловік теж не був проти. Ми запросили її переїхати до нас. Її присутність нам не заважала, навіть навпаки. Мені було приємно, що у нас є більше часу спілкуватися. Бабуся майже одужала. У бабусі були тільки ми. І ось одного разу вона попросила мене…
Вийшло так, що мене виховала моя бабуся. Мама і батько були зайняті своїми справами. У бабусі двоє дітей: моя мама і дядько Юрій. Дядько живе в іншій країні. У нього там успішний бізнес. Бабусі вже чимало років. Приблизно рік тому вона захворіла. Мама відмовилася за нею дивитися, а дядько не міг би залишити все і приїхати. Він запропонував мені щомісяця відправляти гроші, щоб я доглядала за бабусею. Я погодилася. Чоловік теж не був проти. Ми запросили її переїхати до нас. Її присутність нам не заважала, навіть навпаки. Мені було приємно, що у нас є більше часу спілкуватися. Так ми прожили півроку. За цей час мама нічим не допомогла нам, а дядько регулярно фінансував. Бабуся майже одужала. Незважаючи на те, що я не дозволяла їй що-небудь по дому робити, вона вставала і допомагала мені.
Я була розчарована ставленням дітей до бабусі. Вона начебто була хорошою матір’ю, але ні мама, ні дядько жодного разу не подзвонили і не поцікавилися, хоча дядько надсилав гроші. У бабусі були тільки ми. Моя дочка збиралася вступати до ВУЗу. Ми з чоловіком відкладали, щоб платити за навчання. Бабуся добре знала про це. Вона часто згадувала, що свою пенсію вона відкладає на nоховання. І ось одного разу вона попросила мене відправити всі її заощадження синові, Юрію, щоб він зібрав своїх дітей в школу. Хоча ми і не очікували від неї ніякої фінансової допомоги, і не допомагали їй заради вигоди, але нам, особливо мені, стало прикро. Дядько добре заробляє і в цих грошах точно не потребує, а ось нам така сума дуже допомогла б. А бабуся навіть «спасибі» нам не сказала.
З одного боку, я не звинувачую бабусю. Відправлених сином грошей не завжди вистачало на всі медикаменти. Ми з чоловіком неодноразово додавали коштів до відправленної суми. Не кажу вже про продукти і про інші речі. Але ні бабусі, ні Юрію ми про це не говорили. Соромно ж про таке говорити. А з іншого боку, мені прикро, адже бабуся добре знає, що її діти байдужі до неї. Жодного разу за ці місяці вони не поцікавилися бабусею. Але вона все ж вирішила допомогти Юрію, а не нам. Вчинок бабусі образив мене. А за нею треба було далі дивитися. Я вирішила відвезти її до мами в село. Якщо вже о мене витирають ноги, то нехай більше не чекають від мене допомоги. Мама, звичайно, не була рада приїзду бабусі. Вона веліла мені забрати її назад до нас. Але я відмовила. Якщо бабуся після всього цього більше любить своїх дітей і дорожить ними, нехай вони і дивляться за нею.
