Віктор повернувся додому з роботи, зайшов на кухню. Ірина якраз варила гарбузову кашу дітям. – Де у нас швабра? – навіть не привітавшись запитав чоловік. – Яка ще швабра? – здивувалася Іра. – Звичайна, якою миють підлогу, – єхидно сказав Віктор. – Хочу прибрати, бо дивитися не можу, як ти запустила будинок. – Але Вітя, я ж.., – спробувала щось сказати дружина, але Віктор розвернувся і пішов. Ірина здивовано дивилася йому в слід, не розуміючи, що найшло на її чоловіка. Але невдовзі все з’ясувалося

Ірина нарізала цибулю і плакала від безсилля, та й від цибулі теж. – Ну, чому знову все не так? Прикро до сліз, а Вітя поводиться, як ні в чому не бувало! Начебто так і має бути. Може правильно мама казала – не догоджай чоловіку надмірно! Кохання коханням, але балувати нікого не можна. Це псує людину. […]

Продолжение...

Ольга маринувала опеньки, як раптом пролунав дзвінок у двері. Її чоловіка вдома не було, та й він має ключі… А донька Настя була вдома. – Хто ж там такий, цікаво? – пробурмотіла Ольга й пішла відкривати. На порозі стояв незнайомий хлопчик років десяти. – Доброго дня, – привітався він. – Мені потрібен ваш чоловік! Він вдома? Ольга застигла від здивування. – Привіт, – пробурмотіла вона. – Його немає зараз. А що ти хотів? Може, я можу допомогти? – Ні, мені особисто він потрібний. Розмова є. Серйозна! Ольга не розуміла, що відбувається

Ольга маринувала опеньки, як раптом пролунав дзвінок у двері. Її чоловік Ігор поїхав у справах нещодавно, та й він має ключі… А донька Настя вдома. -Хто ж там такий, цікаво… – пробурмотіла Ольга й пішла відкривати. На порозі стояв незнайомий хлопчик років десяти. -Доброго дня, – привітався він. – Мені потрібен ваш чоловік! Він вдома? […]

Продолжение...

Баба Олена дуже заслабла. Її чоловік Микола зайшов у хату, закипʼятив чайник, засипав заварку. Чай запашний вийшов, на весь будинок аромат! – Там у шафі лежить сукня, яку я приготувала собі, – сказала Олена. – І хустка! В останню путь мені буде… – Та що ти говориш! – розгнівався Микола. – Знайду я твою сукню! Я он Ганну щойно зустрів біля магазину. Гарно так вдягнена! Каже мені, не хочеш, мовляв, зі мною погуляти, га? Баба Олена раптом скинула ковдру, скочила з ліжка й пішла до шафи. Микола застиг з чашкою в руках

Лариса й Галя були на роботі, на чергуванні. У палатах всі мирно спали, та й взагалі сьогодні було спокійно, і жінки вирішили тихенько подивитися хороший фільм. Вибір припав на відомий фільм про кохання. -Ось щоразу дивлюся це кіно, і не набридає, – усміхнулася Галя. -Ага, – кивнула Лариса. – А я ще, знаєш, щоразу, дивлячись […]

Продолжение...

– Знову картопля? – зітхнув Андрій, сівши вечеряти. Дружина винувато кивнула. – Твій батько дзвонив, просив щоб ти заїхав, – повідомила Світлана. – Добре, завтра заїду, – відповів Андрій, подякував за вечерю і пішов у ліжко. Наступного дня, після роботи Андрій заїхав до батьків, вирішив всі справи і повернувся додому. Він зайшов на кухню і застиг. Світлана сиділа вся у сльозах. – Що сталося, кохана? – захвилювався він. – Твоя мама…твоя мама.. Таке сказала…, – промовила крізь сльози жінка. Андрій здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

-Знову картопля? – зітхнув чоловік. Світлана винувато кивнула головою. Грошей залишилося обмаль. Чоловік отримував цілком пристойно, але три роки тому батьки позичили йому велику суму на купівлю квартири. Вистачило на цілком пристойну двохкімнатну квартиру. І тепер майже вся його зарплата йшла на оплату боргу батькам. Вони постійно нагадували, що завдяки їм молода сім’я змогла купити […]

Продолжение...

Петро сидів на кухні за столом і сумно дивився в свою тарілку. – Та що ж це таке? – подумав він. Борщ у його тарілці був без м’яса… А от у тарілках в дружини й дітей його було достатньо! – Валю, а де м’ясо? Чому ти мені не поклала? – здивовано запитав він у дружини. – А м’ясце тільки дітям, – відповіла Валя. – І ти сам знаєш чого! – І чого ж це ще? – здивувався Петро. Він не розумів, що відбувається

Петро сидів на кухні за столом і сумно дивився в свою тарілку. -Та що ж це таке? – подумав він. Борщ у його тарілці був без м’яса… А от у тарілках в дружини й дітей його було достатньо! -Валю, а де м’ясо? Чому ти мені не поклала? – здивовано запитав він у дружини. -А м’ясце […]

Продолжение...

Ліза повернулася додому. Вона відкрила двері своїм ключем і здивовано озирнулася навкруги. В квартирі було порожньо… Вона зайшла на кухню й ахнула! На кухонному столі стояли дві брудні тарілки, а каструля на плиті була порожня! Ліза схопила свій телефон і швидко набрала номер чоловіка. Телефон Степана не відповідав. Вона набрала ще кілька разів – і він і зовсім став поза зоною! Ліза в розпачі сіла на крісло. І тут раптом її осяяло, що робити

-Ха-ха-ха, і вона така уявляєш, говорить мені… Ліза стрепенулась. Знову Степан прийшов не сам, а зі своїм другом Миколою, ну що ж це таке, га? Настрій у Лізи одразу зник. Вона швидко привіталася і відвернулася до вікна. -Лізочко, привіт, – Микола вальяжно пройшов до столу, відсунув стілець і сів за стіл. – Ох як смачно […]

Продолжение...

Ніна поствавила воду на вареники, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв син з сумкою в руках. – Що сталося, Сергію? – вигукнула мама. – Все! З Оленою розлучаюся! – рішуче промовив він. – Чому? – захвилювалася Ніна. Сергій не відповів, і мовчки пішов на кухню. Коли син заснув, Ніна зібралася і поїхала до невістки. – Може хоч ти поясниш, що у вас сталося? – сказала свекруха, коли Олена відкрила двері. – Заходьте, залюбки поясню, – відповіла невістка. Ніна зайшла в квартиру і приготувалася слухати

Мама та тато були здивовані. Їхній єдиний і улюблений Сергійко вирішив одружитися. І це добре, але наречена, яку він привів додому, зовсім не відповідала очікуванням. Судіть самі. Хлопець видний, закінчив на добре інститут, навчається в аспірантурі. Майбутній світило науки. Батьки купили йому квартиру в центрі міста та гарну машину. А наречена? Звичайна продавщиця. Та ще […]

Продолжение...

Люба зібралися з сином поїхати в село. Мамі треба памʼятничок підправити, поприбирати та й з’явитися у людей на очах. Люба красива, у чорній сукні з білими коралями, в капелюшку. Поруч високий син. Ідуть дорогою додому, а з брам люди виходять. Люба вітається з усіма, хоч і не всіх впізнає. Чутка вмить по селу рознеслася, що Люба приїхала. А пізно ввечері пролунав стукіт у двері. Син уже спав, а Люба сиділа і старий альбом переглядала. Вона відкрила двері й ахнула

Дочка в Олени була красуня. Хоча далася вона їй нелегко і народилася пізно, в сорок майже. До цього Олена овдовіла, і залишилася сама, бо дітей їм з чоловіком Бог не дав. А тут поїхала вона до своєї сестри двоюрідної у місто, прожила у неї два тижні, а звідти повернулася і через дев’ять місяців народила доньку […]

Продолжение...

Марина прийшла з роботи у дуже поганому настрої. Вона купила по дорозі смажену курочку і картоплю. Жінка розклала продукти на столі, налила собі чаю, і вмостилась повечеряти. Під вечерю, вона увімкнула телевізор, де йшов якийсь серіал. Йшла вже сто якась серія, а Марина так і не розуміла, що там толком відбувається… Раптом в квартирі пролунав гучний дзвін і курочка з картоплею опинилися на підлозі! Марина глянула у вікно й ахнула

-Та що ж сьогодні за день такий! Ну в ніякі ворота вже! Як не одне, так інше! – думала Марина. З самого ранку Марина, бухгалтерка в одній фірмі, не могла потрапити на роботу. Вона проспала, а пропуск в будівлю в ранковій метушні забула вдома. Охоронець із цього понеділка був новенький. Не пускав і все! Довелося […]

Продолжение...

Степан приїхав додому пізно. Він відкрив двері своєї квартири, як раптом почув з кухні голос дружини і її подружок. Судячи з усього, вони гульбанили… Степан обережно зняв кросівки і зайшов на кухню. – О, Степан, – Інна здивовано дивилася на чоловіка. – Ти чого сьогодні приїхав? Але добре, що приїхав. Відвезеш нас в ресторан? Степан оглянув кухню. На плиті і в мийці стояв брудний посуд. – Не відвезу, – несподівано сказав він. – Це ще чому? – Інна аж присіла від здивування. – Бо машини нема, – сказав Степан. – Що?! Як нема?! – Інна не розуміла, що відбувається

За вікном пролітали поля й лісосмуги. Степан їхав на машині, одну руку тримаючи на кермі, а другою підперши щоку. Настрій у нього був байдужий. Він ніби змирився з усім і просто погодився плисти за течією. Кондиціонер раптом вимкнувся. Степан зітхнув. Він пустив скло на дверцятах. Почувся запах соняшника і польових трав. Вечоріло. Коли його відправили […]

Продолжение...