Люба зібралися з сином поїхати в село. Мамі треба памʼятничок підправити, поприбирати та й з’явитися у людей на очах. Люба красива, у чорній сукні з білими коралями, в капелюшку. Поруч високий син. Ідуть дорогою додому, а з брам люди виходять. Люба вітається з усіма, хоч і не всіх впізнає. Чутка вмить по селу рознеслася, що Люба приїхала. А пізно ввечері пролунав стукіт у двері. Син уже спав, а Люба сиділа і старий альбом переглядала. Вона відкрила двері й ахнула

Дочка в Олени була красуня. Хоча далася вона їй нелегко і народилася пізно, в сорок майже. До цього Олена овдовіла, і залишилася сама, бо дітей їм з чоловіком Бог не дав. А тут поїхала вона до своєї сестри двоюрідної у місто, прожила у неї два тижні, а звідти повернулася і через дев’ять місяців народила доньку […]

Продолжение...

Марина прийшла з роботи у дуже поганому настрої. Вона купила по дорозі смажену курочку і картоплю. Жінка розклала продукти на столі, налила собі чаю, і вмостилась повечеряти. Під вечерю, вона увімкнула телевізор, де йшов якийсь серіал. Йшла вже сто якась серія, а Марина так і не розуміла, що там толком відбувається… Раптом в квартирі пролунав гучний дзвін і курочка з картоплею опинилися на підлозі! Марина глянула у вікно й ахнула

-Та що ж сьогодні за день такий! Ну в ніякі ворота вже! Як не одне, так інше! – думала Марина. З самого ранку Марина, бухгалтерка в одній фірмі, не могла потрапити на роботу. Вона проспала, а пропуск в будівлю в ранковій метушні забула вдома. Охоронець із цього понеділка був новенький. Не пускав і все! Довелося […]

Продолжение...

Степан приїхав додому пізно. Він відкрив двері своєї квартири, як раптом почув з кухні голос дружини і її подружок. Судячи з усього, вони гульбанили… Степан обережно зняв кросівки і зайшов на кухню. – О, Степан, – Інна здивовано дивилася на чоловіка. – Ти чого сьогодні приїхав? Але добре, що приїхав. Відвезеш нас в ресторан? Степан оглянув кухню. На плиті і в мийці стояв брудний посуд. – Не відвезу, – несподівано сказав він. – Це ще чому? – Інна аж присіла від здивування. – Бо машини нема, – сказав Степан. – Що?! Як нема?! – Інна не розуміла, що відбувається

За вікном пролітали поля й лісосмуги. Степан їхав на машині, одну руку тримаючи на кермі, а другою підперши щоку. Настрій у нього був байдужий. Він ніби змирився з усім і просто погодився плисти за течією. Кондиціонер раптом вимкнувся. Степан зітхнув. Він пустив скло на дверцятах. Почувся запах соняшника і польових трав. Вечоріло. Коли його відправили […]

Продолжение...

Оля запросила подругу Віру в гості, бабуся Ганна Борисівна спекла шарлотку, накрила стіл. – Доброго дня, мої хороші. Ну, дівчатка, мийте руки і сідайте за стіл, – запросила Ганна Борисівна. Дівчата зайшли на кухню і сіли за стіл. – Зачекайте хвилинку, – сказала бабуся і вийшла у іншу кімнату. Ганна Борисівна повернулася за хвилину з якимось пакетом у руках. – Ось тримай це тобі, – бабуся передала його Вірі. Дівчина відкрила пакет і ахнула. – Звідки ви…, – хотіла щось сказати Віра, але не витримала і заплакала

Сьогодні Оля помітила на ринку черешню. Та не просто черешню, а справжню ЧЕРЕШНЮ. Оля такої великої ніколи не бачила. – Можна спробувати? – не втрималася вона. – Пробуй, – махнув рукою кароокий продавець. Його очі були схожі на ці темні блискучі ягоди. Оля спробувала і застигла від насолоди. І їй чомусь дуже захотілося купити цієї […]

Продолжение...

Ігор нарешті владнав усі свої справи й повернувся додому. – Мамо, я їсти хочу! – гукнув він з порога й пішов на кухню. Слідом за ним на кухню раптом зайшов батько. – Ми з матір’ю раді, що в тебе нарешті з’явилася хороша дівчина! – заявив він. – Яка ще дівчина? – Ігор застиг з тарілкою в руках. – Одружуйся з нею! – продовжував батько. – Тату, та ти про кого говориш?! – Ігор не розумів, що відбувається

-Сергію, Сергію, – в кімнату забігла дружина. – Син дзвонив, зараз із дівчиною прийде! -І чого ти кричиш? – чоловік неохоче відірвався від телевізора. – Скільки він їх уже приводив, і жодної підходящої. -А раптом наш Ігорчик по-справжньому закохався? – на обличчі жінки з’явилася мрійлива посмішка. -Йому вже двадцять сім, а тобі він все Ігорчик. […]

Продолжение...

У Андрія був вихідний, чоловік прокинувся пізно, поснідав і сів дивитись телевізор. Раптом у двері подзвонили. – Невже Оля щось забула? – подумав чоловік і пішов відкривати. Але на порозі стояла не дружина, а її подруга Катя. – Оля на роботі, – сказав Андрій, відчинивши двері. – А я до тебе прийшла. Нам потрібно поговорити, – раптом сказала Катя. Андрій запросив її на кухню. – Андрію, ти хороший чоловік. Тому я повинна тобі сказати всю правду про твою дружину, – почала Катя. Андрій застиг, приготувавшись до найгіршого

Ольга йшла осіннім парком у засмучених почуттях. Знову посварилася із чоловіком, останнім часом це у них часто відбувається. Начебто зараз тільки жити вдвох для себе, діти дорослі, обоє одружені, живуть окремо. Але ні, чоловік знаходить якісь дрібниці, з нічого виходять сварки, і став дуже ревнивий. Осінь вже розбризкала свої фарби на дерева, кущі та траву. […]

Продолжение...

Юрко прокинувся рано. Він встав з ліжка і зайшов на кухню. Мама вже готувала свою фірмову картопельку з котлетками. Юрко визирнув у вікно і раптом побачив у дворі білу машину зі стрічками та кульками. – Мамо, а хто одружується? – запитав Юрко. – Наталка заміж виходить, – мати глянула на нього з жалем. – Щоо?! – сказав хлопець і миттю побіг до виходу. – Юрко! Не ходи туди! – тільки й гукнула мати. Вона дивилася у вікно, сподіваючись побачити сина. Раптом люди на подвір’ї глянули кудись вгору. Мати застигла від несподіваної здогадки

Шкільна пора – пора першого кохання в однокласників, старшокласників, або молодих вчителів. Не оминула вона і Юрка. Він був звичайним хлопцем, хіба що виглядав молодшим за своїх однолітків. Він дуже переживав. Годинами стояв перед дзеркалом і вмовляв себе рости швидше. -Ну чому я не росту? – по-дівочому високим голосом обурювався він. -Виростеш, не поспішай, – […]

Продолжение...

Олена розстелила ліжко і вже збиралася лягти, коли у двері подзвонили. Вона глянула у вічко і застигла – там стояла Наталка, дружина її коханця. – Вона про все дізналася! – подумала Олена і відчинила двері. – Вибачте за пізній візит, можна увійти? – тихо спитала Наталка. Олена кивнула. – Мені потрібно з вами серйозно поговорити, – раптом сказала Наталя. – Що у вас сталося? – здивувалася Олена. – Ось дивіться, що я знайшла у Віктора в машині, – Наталка простягнула Олені якийсь пакет. Олена взяла його, глянула і застигла

– Може, ти ще трішечки в мене побудеш? – жалібно спитала Олена. – Ще тільки восьма година вечора. Твоя ж дружина нічого не запідозрить, вона мені довіряє, хоч і дарма, звичайно. – Ні, люба, треба йти, – зітхнув Віктор. – Щоб і далі зустрічатися, треба, щоб вона тобі так само довіряла. Повернутися додому ближче до […]

Продолжение...

Тетяна приїхала в гості до своєї тітки в місто. – Ну, показуй мені де кухня і де я спати буду! – сказала вона. Тітка Ліза глянула на великі картаті сумки Тетяни й запитала: – А що в них? – Ось у цих двох, продукти, – пояснила Тетяна. – Картопля, сало, м’ясо, сметана, молоко. Ну, всього не перерахуєш. Все своє, домашнє! Тут одяг мій. А в цій – найголовніше. Весільна сукня! Я ж чого до тебе приїхала? Чоловіка собі знайти! Бо ми з мамою без мужика вже не можемо на хазяйстві! Ліза рота відкрила від здивування

-Все заніс, – запитала Таня в чоловіка, який ледь поставив дві величезні картаті сумки в коридорі. -Так, дівчино, – сказав він. -Так. Раз, два… чотири. Ну молодець, мужик, наступного разу не викаблучуйся, – сказала вона. Чоловік якось аж зіщулився. -Так, ти чого? – зареготала Таня. – На свої ключі. Чоловік взяв зв’язку і швидко пішов […]

Продолжение...

Віра закінчувала з клієнткою, коли задзвонив телефон. Дзвінок, другий, третій. – Та хто там такий? – думала жінка. Щойно відвідувачка вийшла, телефон знову подав звук. – Так слухаю, – схвильовано сказала Віра. – Алло, Віра, це ти? – почула вона у слухавці. – Так, а з ким я розмовляю? – не зрозуміла вона. – Не впізнала? Це ж я твій дід, – раптом сказав незнайомець. – Який дід? – здивувалася Віра. – Дід Борис, – відповів співрозмовник. Віра застигла. – Цього не може бути. Діда Бориса давно не стало, – тільки й подумала жінка

Здрастуйте, Віро. Ви мене не знаєте, я вас також. Пишу на прохання вашого дідуся, сподіваюся, пам’ятаєте про нього, Бориса Миколайовича? Це не моя справа, я всього лише сусідка, але все ж таки ви онука, рідна, а зовсім не цікавитеся долею свого дідуся. Він перебуває у важкій життєвій ситуації, і незабаром йому не буде де жити. […]

Продолжение...