Нарешті дочка купила Поліні Григорівні будинок в селі. Організували застілля, щоб відсвяткувати. Маленького Івана погладила по голові сусідка. -Рости швидше, щоб зміг сам до бабусі приїжджати,- посміхнулася сусідка. — Я не хочу! — вигукнув хлопчик. Всі здивовано на нього подивилися. Адже він любив бабусю більше всіх.
На старості років Поліна опинилася в складній ситуації. У неї свого житла не було, тому вона жила з донькою та її чоловіком. Вона продала свою квартиру, щоб допомогти родині дочки з грошима. Обидва багато працювали, рідко бували вдома. Коли Катя народила, вона лише півроку в декреті просиділа, одразу вийшла на роботу. Залишила на бабусю маленького Івана. Хлопчик був слабкий, часто хво рів. Жінці доводилося нелегко. Але її праця окупалася відповідною любов’ю хлопчика, він до бабусі був дуже прив’язаний. Вона водила його гуляти, читала йому казки, купала, годувала, одягала. У перший клас вона його теж повела одна. Коли Іван пішов в дитячий сад, обстановка в сім’ї загострилася.
Дмитро завів коханку. Дружина навіть не підозрювала про його стра сті, а він думав про розлу чення. Він не хотів зізнаватися, що сам зрадив, тому вирішив зробити винною тещу. Він і раніше її кілька недолюблював, тому це було хорошим варіантом. Він став до Поліні постійно чіnлятися. Насідав на вуха дружини, що вона стара, забудькувата, мовляв, від неї вдома тільки проблеми. З часом дочка почала до нього прислухатися. Поліні було дуже nрикро, що рідна дочка її не захищає. Він стільки капав на мізки дружині, що вона вирішила купити матері окремий будинок в селі, щоб вона з’їхала. До того часу Діма зовсім знаха бнів, став водити додому kоханку, коли вдома не було дружини.
В основному Іван тоді спав, але один раз він підслухав розмову батька з kоханкою. Вони говорили про те, що вона вагітна, і він скоро планує піти від дружини. Нарешті, донька купила Поліні Григорівні будинок в селі. Організували застілля, щоб відсвяткувати. Прийшли тільки найближчі люди. Поліні було не дуже радісно, адже доведеться жити окремо від онука. Сусідка маленького Івана погладила по голові. -Рости швидше, щоб зміг сам до бабусі приїжджати,- посміхнулася сусідка. — Я не хочу,- вигукнув хлопчик. Всі здивовано на нього подивилися. Адже він любив бабусю більше всіх. -Я не буду до неї приїжджати, а до неї відразу переїду жити! Папа зрадник. Я не хочу з ним жити. Він іншу тітку обіймав, і вона чекає від нього дитину. Мама нічим не краще, вона бабусю ображала! Мені тільки речі зібрати потрібно…
