Перед своїм днем народження Таня вирішила познайомити свого хлопця з її батками.Здивуванню Івана не було меж,коли він побачив хто зайшов до будинку
Батько Тані чекав її у дворі на лавці,нервово курячи одну цигарку за іншою. Хоча,знаючи доньку,він сумнівався що ночувати вона буде вдома.Скоріш за все,заночує у своєї подруги дитинства Сашки. Ось і настав той самий час коли Таня мала дізнатись правду.Це мусило рано чи пізно статись,але він навіть не уявляв у якій ситуації він опиниться.
Одного літнього вечора,сидівши у з друзями у столичній кафешці він зустрів свою Наташку.Неподалік від хлопців,за сусіднім столиком сиділи дві дівчини. Наташка тоді вразила Івана своєю нереальною красою.Він не вмів фліртувати та в його друга Ромки був до цього хист.
Як тільки почув,що його другу сподобалась красуня з чорнявим волоссям відразу взяв діло в свої руки ,і вже за пару хвилин розказав друзям чимало інформації про дівчат.А ще навіть повідомив про те що юні красуні чекатимуть їх завтра о 6 вечора в міському парку.
Рома розказав що дівчина яку вподобав Іван навчалась на театральному,а приїхала в Київ аж з Росії.Вибрала українське місто ,так як тут мала коріння — з України була її бабуся.За часів СРСР родина була депортована.От і Наташка захотіла повернутись у місто про яке так тепло завжди згадувала її бабуся,про місто її молодості,про красу української держави.Здавши всі екзамени Наталя гордо називалась званням студентки!
А Ваня лиш радий був,адже тепер то дівчина в яку він закохався з першого погляду залишиться в його місті надовго.Минуло пів року і хлопець повідомив батькам що Наталя буде жити з ним. Мама не порадувалась цій звістці,і була шокована,а батько сприйняв нормально.Свекруха не злюбила невістку,але коли народилось дитя то стала до неї лояльнішою. Але зате внука свого обожнювала.
На останньому курсі Наталя все частіше приходила додому пізно,пояснюючи все репетиціями.Іван не раз пропонував забирати її,щоб не ходила ночами сама.Та Наталка лише завжди сміялась і відмовлялась,мовляв «Та ніхто не вкраде мене,не переживай.Але одного вечора дружини досить таки довго не було вдома та Іван вирішив піти за нею в інститут. В актовому залі,де зазвичай проводились репитиції, було пусто.Навколо-тиша.Іван почав бродити інститутськими коридорами з цікавістю розглядаючи стіни з портретами відомих йому акторів.І раптом з сусідньої аудиторії він почув знайомий голос,ба навіть то не був голос,а стогін.Чоловік застиг. Через хвильку,прийшовши до себе,він все таки наважився відкрити двері,і та картина яку він там побачив дотепер свіжа у його пам’яті…
Іван подав на рoзлучення,і попередив Наталю що сина вона не отримає. Перед тим як поїхати у відрядження,сказав їй з’їхати,і щоб ніколи не попадалась на очі..Але повернувшись через 2 тижні побачив що сина вдома немає. Батьки розповіли,що приходив адвокат Наталі і пригрозив розподілом кваритири у суді,в разі якщо не віддадуть невістці сина
– У нас не було вибору, – пригнічено закінчила розповідати мама.
– Чому ви мені ніяк про це не повідомили?
Чоловік відразу кинувся на пошуки сина,та це було марно,Наталі і слід простиг в Києві.Згодом дізнався що виїхала з дитиною у Росію,але невідомо в яке місто. Всі пошуки Івана були марні,він так і не знайшов сина..
Пройшли роки. Іван зустрів дуже люблячу,хорошу і ніжну жінку.Тепер на зовнішність Іван не так звертав увагу,як колись. З Олею вони жили прекрасно,одна біда-не могли мати дітей.А потім якось і це сприйняли ,та жінка якось сказала Івану:
– Давай ти знову спробуєш розшукати сина…
Одного дня Оля подзвонила чоловіку і сказала що її брат з невісткою потапили в ДТП і загинули,а її дворічна племінниця у лікарні з важкими травмами. Тоді,навіть не роздумуючи вони вдочерили дівчинку. Дитина росла й не знала, що її тато і мама не рідні. Іван то взагалі мало пилинки не здував з Танюші,що бува дружина вже переживала:»Диви бо розбалуєш на свою голову,що тоді з неї буде?»
– Буде хороша жінка, – усміхаючись, відповідав Іван.
І ось дев’ятнадцятирічнарічна студентка Таня перед своїм днем народженням сказала, що хоче познайомити батьків зі своїм хлопцем, який уже закінчив інститут, працює на будівельній фірмі на хорошій посаді і навіть скоро збирається купувати власне житло. Батьків втішило,що людина він вже доросла і самостійна. Дуже хотілося віддати дитину за хорошого хлопця, як кажуть, у надійні руки. Таня, готуючи з мамою на стіл попереджала батків щоб не сильно вони напосідади на її Діму.
За годину до, коли хлопець мав прийти до них, Таня вже крутилася біля дзеркала у новому платті.І ось на порозі з’явився красивий хлопець з букетом,тут то батьки зрозуміли, що не закохатись дівчина просто не могла. Хлопець був спокійним,з батьком вони відразу знайшли спільну мову,розповідав йому про те як йдуть справи у фірмі.І все-таки за столом мама,звичайно, не витримала, щоб не спитати про сім’ю Діми.
– Ми з мамою жили в Росії, вона туди приїхала після навчання у Київському театральному інституті, і влаштувалась там у театр. Мама мені багато розповідала про Київ. Після її смеpті я також вирішив приїхати сюди на навчання, хоч для мене це було не так вже і просто. Лежачи перед смертю , мама якось сказала мені , що тут у мене проживає батько. Я хотів його розшукати, але так і не наважився… Але у мене є надія, що я його колись таки знайду.
– Дім,скажи , будь –ласка,а як звали твою матір? – тихо вимовив Іван.
– Наталя..
– Боже, Дімкууу, невже це ти? – ледь вимовив Танін тато.
Після цього за столом усі замовкли.
…Таня через деякий час плaчучи вибігла зі своєї кімнати. Вона репетувала, що ненавидить батька, який відрікся від свого сина , і що через нього вона втpатила найдорожчу людину у світі.
– Я ніколи до вас більше не вернусь – це були останні слова дівчини.
Діма, вибачившись, теж розпрощався зі своїм батьком і мачухою. Він був шокoваний: виявляється дівчина з якою він планував спільне майбутнє і яку так сильно любив була його сестрою.Він навіть не хотів припускатись думки,що б було якби вони переспали..
– Боже, я не думала що колись скажу це,та як же добре, що Таня не є нашою рідною донькою, –повторювала Оля, коли вони з Іваном були тільки самі у квартирі .
– Це ж треба так.. Господь звів, це ніщо інше як доля…
Пройшло 6 місяців , Танюша вже стояла у весільному платті. А поряд були щасливі батьки,ніяк не могли налюбуватись красунею-донькою. Вони для неї залишилися такими ж найкращими і близькими, навіть після того, коли вона дізналася , що її мама – це просто тьотя Оля, а тато – дядя Іван, і ,виходить, навіть не рідний дядя. Зате він тепер рідний батько для Діми…